Юрко Прохасько

EN Read in English
Зображення користувача Юрко Прохасько.
Написати листа
Есеїст, філолог-германіст, перекладач
Lviv, Україна

есеїст, філолог-германіст, перекладає з німецької, польської та їдиш, член-кореспондент Саксонської академії мистецтв. Живе у Львові.

 

Статті у часописі «Критика»:

Спроба бути середньоевропейцем 2011/11-12 (169-170)

Дон Кіхот із Коломиї 2010/7-8 (153-154)

Rara avis 2009/7-8 (141-142)

Лексикон досконалої гармонії 2008/5 (127)

Критика мови 2007/12 (122)

Львівські епіфанії 2006/9 (107)

Навіщо перекладач? 2006/3 (101)

Кур’єр вільної Европи 2005/12 (98)

Без Куроня, без Мілоша 2004/9-10 (83-84)

Де поділася весна народу 2004/5 (79)

Свідчення фраґментованого зору 2003/4 (66)

Каканія чи Цеканія? 2002/7-8 (57-58)

Публікації
З одного боку, Евромайдан - це ідеалізована Україна. Але не така, якою вона є чи вже стає. Бо до такого далеко. Ба більше, достеменно «такого» ніколи й не буде. «Помаранчева революція» навчила нас, серед іншого, й толерантности до того, що дійсність, навіть зроблена з найкращими інтенціями, все одно ніколи не спроможна сягнути наших ідеалів. Сподіваюся, зможемо дійти згоди, що революція виявиться немарною вже тоді, коли вдасться істотно поліпшити стан справ. І що це можливе тільки тоді, коли ми й після революції залишимося спільнотою залучених і солідарних громадян... Це великий виклик і велике завдання для обидвох сторін: узяти українську революцію як претекст і шанс почати нарешті довгі, ретельні, посутні розмови про те, якої спільної Европи ми хочемо.
Як можна пояснити ту обставину, що Львів у той в час, коли місто ледве чи налічувало більше ніж 150 тисяч (1900 рік) – 300 тисяч (1939 рік) мешканців, і водночас на підставі вже хоч би свого адміністративного статусу цілком важлива середньоевропейська метрополія, вилонив таку неймовірно високу щільність і якість наукових та мистецьких здобутків, яка до сьогодні не має собі рівних у нашій частині Европи? Ця обставина заскакує тим більше, що всі ці процеси відбувалися за помисленно стислий відрізок часу тривалістю декілька десятиліть від майже цілковитої і безнадійної провінційности (скажімо, до 1834 року Львів, якщо вірити міським біографам, не знав, що таке художня виставка) і наукової іррелевантности до статусу міжнародно визнаного місця досліджень у міжвоєнний час.