Юрій Чекан

Зображення користувача Юрій Чекан.
Написати листа
Музикознавець
Україна

Музикознавець, доктор мистецтвознавства, член НСКУ. Випускник Київської консерваторії ім. П. І. Чайковського. Автор численних статей у наукових збірниках і часописах, співавтор першого в Україні підручника «Музична критика» та книжки про музичну культуру українських циган.

Його статті виходили у журналах "Дзеркало тижня", "Україна молода", "Киевский телеграф", "Столичные новости", "Час", "Україна і світ сьогодні", "Музика", "Советская музыка", "Музыкальная академия", "Art Line", "Народна творчість та етнографія", "Сучасність", "ПіК", "Київ", "Collegium", "International Choral Bulletin".

Найновіша книжка – «Інтонаційний образ світу» (2009).

Статті у часописі «Критика»:

Спів, запозичений у світу 2007/11 (121)

 

 

Публікації
Якого висновку доходить Лєнін? Того, що можна побудувати соціялізм в окремо взятій країні. Але він доходить іще й іншого висновку: що потім гасло «Соединённые Штаты Европы» треба буде замінити гаслом «Соединённые Штаты» усього світу. Це дуже чітке річище, в якому не можна рухатися «крок вліво – крок вправо». Треба рухатися тільки вперед, тільки в тому напрямку, який показали ці ідеологічні конструкти, попри бажання, прагнення і саме існування людей, які сповідують інші ідеології та цінності. Як на мене, ідея річища, метафора річища тут неправильна. Правильнішими є метафора океану і метафора маятника, який хитається туди-сюди. І тоді сьогоднішні антиглобалізаційні процеси є просто природною реакцією на глобалізаційні процеси, які відбувалися впродовж певного часу.
Імперія підтримувала російську оперу фінансово. Київські антрепренери отримували з міської казни щорічну цільову субсидію у 3000 рублів на постановку російських опер. Особливо відчутною ця підтримка стала після того, як Алєксандр ІІІ провів театральну реформу, відколи театр почали розглядати не як розважальний заклад, а як державну педагогічну установу, що відповідає виховним завданням уряду. Суттєві кошти йшли на постановки «Життя за Царя».Від 1939 року опера повертається до репертуарних списків, що не останньою чергою було зумовлено смаковими преференціями Сталіна. Отже, офіційно-патріотична опера, один із музичних знаків Російської імперії ХІХ століття і «головний оперний твір» сталінської радянської імперії. Як твір Ґлінки міг стати символом двох таких відмінних державних утворень?