Ярослав Грицак

EN Read in English
Зображення користувача Ярослав Грицак.
Написати листа
Історик
Львів, Україна

Доктор історичних наук, професор Українського католицького університету, директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету ім. Франка, гість-професор у Центральноевропейському університеті (Будапешт), редактор-засновник наукового видання «Україна Модерна». Найновіша книжка – збірка есеїв «Куди рухається світ?» (Київ: Грані-Т, 2015).

Список публікацій: 

Статті у часописі «Критика»:

Хто такі українці і чого вони хочуть 2011/7-8 (165-166)

Голокост і Голодомор: виклики колективній пам’яті 2011/1-2 (159-160)

Мій Джадт 2010/9-10 (155-156)

Історія непрофесійного українця 2010/1-2 (147-148)

Конструювання національного міста 2007/1-2 (111-112)

Що по Ґедройцеві? 2006/11 (109)

Інтеліґенція та постреволюція 2006/7-8 (105-106)

Вправи з академічного веслування (відповідь на запитання «Критики») 2006/6 (104)

Ab imperio, ad imperium 2006/4 (102)

Інтелектуал і влада 2005/10 (96)

Що нам робити з нашою ксенофобією? 2005/4 (90)

Re: birth of Ukraine 2005/1-2 (87-88)

Тези до дискусії про УПА 2004/7-8 (81-82)

Правильник українського опору 2004/3 (77)

Наше і дуже наше горе 2003/7-8 (69-70)

Кочергові завдання української історіографії 2003/5 (67)

І ми в Европі? 2003/4 (66)

Ігри з кочергою: всерйоз і по-українськи 2003/1-2 (63-64)

Страсті по Львову 2002/7-8 (57-58)

Двадцять дві України 2002/4 (54)

Перетягування України 2001/3 (41)

Лист 2000/10 (36)

Чорні книги червоного терору 2000/5 (31)

Дальші ревізії модернізації 1999/12 (26)

Парадокси української модернізації 1999/11 (25)

Східна Європа як інтелектуальна конструкція 1998/11 (13)

Публікації
Нині тяжко точно встановити, коли і хто вперше порівняв єврейську Катастрофу та український Голод. Правдоподібно, що це зроблено набагато раніше, ніж виникла сама концепція Голодомору, і що першість тут належить чи не самому творцеві концепції «геноциду» Рафаелеві Лемкіну: він написав про це статтю незадовго до смерти, але оприлюднено її тільки недавно. Публічного виміру це порівняння набуло на початку 1980-х років, і то певною мірою випадково. 1983 року українська діяспора в Північній Америці влаштувала масові публічні акції вшанування п’ятдесятих роковин українського голоду. Вшанування відбувалося в атмосфері появи пильного інтересу до Голокосту в Північній Америці після показу телесеріялу «Holocaust» (1978). Українська діяспора прагнула повторити успіх єврейської, котрій удалося...
З одного боку, після падіння Берлінського муру демократія торжествує всюди. Вона вийшла за межі своєї історичної батьківщини – старої католицької Европи разом із її колоніями – і поширилася на східнохристиянські та мусульманські території. Це потверджено розширенням Европейського Союзу на схід і кольоровими революціями – з яких українська була чи не найбільшою, але явно не найуспішнішою. З другого боку, минуле десятиліття навряд чи ввійде в історію як «кольорове». Бо воно пройшло під гаслами боротьби з тероризмом і в тіні глибокої економічної кризи. Дослідження, проведене під кінець 2009 року, свідчить: якщо поставити людей перед вибором – демократичні цінності чи високі стандарти життя? – то навіть у Західній Европі та Північній Америці більшість пожертвує демократією на користь добробуту
На початку травня Національна Академія наук України на пропозицію президента Бориса Патона більшістю у 75% голосів обрала нового віце-президента – колишнього керівника Кучминої адміністрації, а потім спікера ВР і невдаху останніх парламентських перегонів Володимира Литвина, якого свого часу публічно оскаржували у плаґіяті, й ці звинувачення дотепер не спростовано. Відтак загальні збори Академії обрали 27 нових академіків і 76 членкорів. Поминаючи ситуацію з природничими та математичними науками, завважмо, що від гуманітарних і суспільствознавчих відділень, окрім цілком авторитетних фахівців і порядних громадян, до НАН України пройшло також чимало тих, чий науковий доробок і рівень фахової компетенції й інтелектуальної сумлінности не раз було поставлено під сумнів

Сторінки3