Ярослав Грицак

EN Read in English
Зображення користувача Ярослав Грицак.
Написати листа
Історик
Львів, Україна

Доктор історичних наук, професор Українського католицького університету, директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету ім. Франка, гість-професор у Центральноевропейському університеті (Будапешт), редактор-засновник наукового видання «Україна Модерна». Найновіша книжка – збірка есеїв «Куди рухається світ?» (Київ: Грані-Т, 2015).

Список публікацій: 

Статті у часописі «Критика»:

Хто такі українці і чого вони хочуть 2011/7-8 (165-166)

Голокост і Голодомор: виклики колективній пам’яті 2011/1-2 (159-160)

Мій Джадт 2010/9-10 (155-156)

Історія непрофесійного українця 2010/1-2 (147-148)

Конструювання національного міста 2007/1-2 (111-112)

Що по Ґедройцеві? 2006/11 (109)

Інтеліґенція та постреволюція 2006/7-8 (105-106)

Вправи з академічного веслування (відповідь на запитання «Критики») 2006/6 (104)

Ab imperio, ad imperium 2006/4 (102)

Інтелектуал і влада 2005/10 (96)

Що нам робити з нашою ксенофобією? 2005/4 (90)

Re: birth of Ukraine 2005/1-2 (87-88)

Тези до дискусії про УПА 2004/7-8 (81-82)

Правильник українського опору 2004/3 (77)

Наше і дуже наше горе 2003/7-8 (69-70)

Кочергові завдання української історіографії 2003/5 (67)

І ми в Европі? 2003/4 (66)

Ігри з кочергою: всерйоз і по-українськи 2003/1-2 (63-64)

Страсті по Львову 2002/7-8 (57-58)

Двадцять дві України 2002/4 (54)

Перетягування України 2001/3 (41)

Лист 2000/10 (36)

Чорні книги червоного терору 2000/5 (31)

Дальші ревізії модернізації 1999/12 (26)

Парадокси української модернізації 1999/11 (25)

Східна Європа як інтелектуальна конструкція 1998/11 (13)

Публікації
Забудова майдану Свободи є нагадуванням про нетривалий період мистецької свободи та активного залучення радянських архітекторів у світовий художній процес, адже, як відомо, радянські конструктивісти активно співпрацювали з колеґами з усього світу, у тому числі зі США та Німеччини (славетний рух Баугаузу). Після війни, а також під впливом сталінської репресивної політики в мистецькій сфері низку будівель, які складали ансамбль площі, було перероблено, щоб вони відповідали смакам нової епохи. Це, однак, не скасовує ані їхніх художніх якостей, ані значення для світової архітектури. Ба більше, будівля Держпрому залишилася незмінною унікальною пам’яткою архітектури 1920-х років, яка досі приваблює до Харкова туристів та експертів.
Ми закликаємо коментаторів, особливо тих, хто дотримується лівих поглядів, бути обережними з озвученнями обґрунтованої критики радикального українського етнонаціоналізму. Більш панікерські заяви про Евромайдан найвірогідніше буде використано кремлівськими «політтехнологами» для втілення геополітичних проєктів Путіна. Надаючи риторичне забезпечення війні Москви проти незалежности України, таке панікерство мимоволі допомагає політичній силі, яка є набагато більшою загрозою для соціяльної справедливости, прав меншин та політичної рівности, ніж усі українські етноцентристи разом узяті.
Кажуть, що світ науковців, письменників, митців еґоцентричний зі своєї природи. Більшість із них психологічно ніколи не виростає з підліткового віку. Кожна чи кожен потерпає від добре прихованих комплексів, кожна чи кожен ревниво позирає, чи його колеґа не обійшов його за кількістю ґуґлівських покликів, позитивних рецензій тощо. Вони прагнуть слави та визнання своїх неповторних і безцінних ego, хоча публічно у цьому ніколи не признаються. Навпаки: публічно кожен удає скромника. Але це є теж частиною еґо-гри! Добре це знаю, бо сам такий. Із тою різницею, що, згадуючи подібні моменти у своїй біографії, дедалі частіше відчуваю сором і ніяковість. Надіюся, що ці почуття приходять із віком, як і мудрість. І що мій молодий колеґа теж колись помудрішає.

Сторінки3