Вячеслав Ліхачов

EN Read in English
Зображення користувача Вячеслав Ліхачов.
Написати листа
Історик, журналіст, політолог, громадський діяч
Jerusalem, Ізраїль

Керівник програми «Аналітика» Евразійського єврейського конґресу та Групи моніторинґу прав національних меншин. Шеф-редактор офіційного сайту ЕЄК (від 2008).

Досліджує етнополітичну конфліктологію, ксенофобію на постсовєтському просторі, ідеологію та діяльність правих радикалів у Росії та в Україні, політичний екстремізм, теорії нації та націоналізму, історію антисемітизму, діяльність єврейських громад на постсовєтському просторі, міжконфесійні відносини.

«Критика» готує до друку його монографію «Від Майдану праворуч. Революція, війна та ультраправі в Україні (2013–2016 роки)».

 

 

 

Список публікацій: 

Статті у часописі «Критика»:

Страх і ненависть в Україні 2008/7-8 (129-130)

Публікації
Тема «фашистів» у контексті українсько-російського конфлікту має два виміри: умовно «реальний» і умовно «медійний». Гадаю, дуже важливо їх розрізняти. Інформаційні стратегії, що відіграли свою роль, коли готувався ґрунт для російського вторгнення і його пропаґандистського висвітлення, потребують окремого аналізу. В цій праці я зосереджуся на «реальному» вимірі проблеми, але не забуватиму про «інструменталізацію» образу «фашистів» під час пропаґандистських кампаній та її роль у ескалації конфлікту (зокрема на ранній стадії). Навіть без прямого наміру, просто звертаючи увагу на певні теми й нехтуючи решту, обираючи проблематику сюжетів та героїв інтерв’ю, розставляючи акценти й формуючи уявлення авдиторії, тобто, кажучи інакше, створюючи наратив, у ситуації конфліктів...
Попри те, що міжнаціональні проблеми в українському суспільстві не належать до найгостріших, експерти з тривогою вказують на швидкий розвиток одразу кількох неґативних тенденцій у цьому просторі. Поміж чинників, які сьогодні викликають особливу тривогу, – невпинне зростання злочинів, пов’язаних із насильством на ґрунті расової, етнічної, релігійної ненависти; хвороблива міґрантофобія в масовій свідомості, підігріта абсурдними та безграмотними статтями журналістів і заявами чиновників; дедалі гостріші взаємини між «слов’янами» та кримськими татарами в Криму тощо. Хоча жодна з цих проблем реально не загрожує національній безпеці країни, стрімко більшає різних виявів расизму і людей, що серйозно від них постраждали або навіть загинули.