Володимир Кулик

EN Read in English
Зображення користувача Володимир Кулик.
Написати листа
Політолог
Київ, Україна

Доктор політології, професор, старший науковий співробітник Національного інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. Кураса НАН України. Остання книжка – «Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки» (Київ: Критика, 2010).

 

Статті у часописі «Критика»:

Мус і примус українського вибору 2012/4 (174)

Світова мережа й національна ідентичність 2011/11-12 (169-170)

Неуникний Бандера 2010/3-4 (149-150)

Вправи з академічного веслування (відповідь на запитання «Критики») 2006/6 (104)

Реґіональна хартія мовного компромісу 2006/6 (104)

Мова про мову: нормалізація амбівалентности 2. Нормальні новини 2004/6 (80)

Мова про мову: нормалізація амбівалентности 1. Крайні та «центр» 2004/5 (79)

Відчай і Ющенко 2004/1-2 (75-76)

Телевізійний цинізм і українська громадськість 2003/12 (74)

Перепис досягнень націотворення 2003/1-2 (63-64)

Без конвою 2002/6 (56)

Україна, яку нам обирають 2002/5 (55)

Нездоровий глузд боротьби 2001/7-8 (45-46)

Правописне божевілля 2001/5 (43)

Про рецепти перетягування 2001/3 (41)

Щирі українці та їхній «othering» 2000/12 (38)

П’ятирічка (без) міфів 1999/11 (25)

Молитва за майбутнє 1998/7-8 (9-10)

Дещо тільки про дискурси 1998/5 (7)

 

Публікації
Більшість сьогоднішніх експертів, схоже, щиро вважає, що у міжнародній політиці Янукович продовжуватиме сумнозвісну кучмівську «багатовекторність», а у внутрішній – у подібний спосіб провадитиме політику «моментократії», тобто опортуністично маніпулюватиме різними кланами, групами та інтересами, реалізуючи насамперед інтереси власні та найближчого оточення. Ці передбачення видаються мені помилковими з двох причин. Насамперед, не стало тих ідеальних можливостей для маніпуляцій, що мав Леонід Кучма. Успішно окупувавши псевдоцентристську нішу і з неї подаючи себе як поміркованого політика, правдивого миротворця, що зрівноважує інтереси сходу і заходу, комуністів і націоналістів, проросійських і проевропейських радикалів, він ефективно марґіналізував своїх опонентів – і лівих, і правих, вишто
На початку травня Національна Академія наук України на пропозицію президента Бориса Патона більшістю у 75% голосів обрала нового віце-президента – колишнього керівника Кучминої адміністрації, а потім спікера ВР і невдаху останніх парламентських перегонів Володимира Литвина, якого свого часу публічно оскаржували у плаґіяті, й ці звинувачення дотепер не спростовано. Відтак загальні збори Академії обрали 27 нових академіків і 76 членкорів. Поминаючи ситуацію з природничими та математичними науками, завважмо, що від гуманітарних і суспільствознавчих відділень, окрім цілком авторитетних фахівців і порядних громадян, до НАН України пройшло також чимало тих, чий науковий доробок і рівень фахової компетенції й інтелектуальної сумлінности не раз було поставлено під сумнів
Медії відіграють особливу роль у (від)творенні суспільних уявлень про здоровий глузд і нормальність насамперед завдяки непорівнянній з іншими елітними дискурсами чисельності їхньої авдиторії та інтенсивності й масштабності впливу на цю авдиторію, що в наші дні споживає різноманітні їхні продукти практично цілодобово і через їхнє посередництво формує чи принаймні модифікує уявлення про різні сфери суспільного життя. Надзвичайна важливість медій спонукає різні еліти використовувати їх як засіб реалізації своїх поглядів та інтересів. Це неминуче призводить до різноманітности ідеологічних орієнтацій у медійному просторі (принаймні щодо поточних супільно-політичних проблем), якій можна покласти край тільки відверто недемократичними засобами.
Я не можу сказати напевне, чи хочу схвалення пропонованих правописних змін: підтримуючи прагнення позбутися наслідків радянського «зближення» та маючи особистий сантимент до деяких його жертв, як-от літери ґ (в обсязі Голоскевича, а не Русанівського), я, разом із багатьма поміркованими спостерігачами пристрастей, побоююся, що таке відновлення історичної справедливості негативно вплине — принаймні тимчасово — на рівень володіння переважної більшості громадян українською літературною мовою, а отже, й на ставлення багатьох із них до розширення її вжитку. Про конкретні пропозиції, що їх мала розглядати правописна комісія, і говорити годі: до деяких із них я сантименту не маю, а про їхню обґрунтованість у сенсі відповідності традиціям, близькості до живої мови чи шансів у разі схвалення...

Сторінки4