Володимир Кравченко

EN Read in English
Зображення користувача Володимир Кравченко.
Написати листа
Історик
Харків, Україна

доктор історичних наук, професор Харківського національного університету імені Каразіна, директор Східного інституту українознавства імені Ковальських, головний редактор історико-культурного щорічника «Схід–Захід». Фахівець з історіографії історії України. Остання публікація – стаття «Die Gründung der Universität Khar’kov. Zu einigen historiohraphischen Mithen» у виданні: Jahrbuch für Universitätsgeschichte. 2001, т. 4: Universitätsgeschichte in Osteneuropa (Штутґарт, 2001).

 

Статті у часописі «Критика»:

Без хабарів, начальства, сміття і Табачника 2010/1-2 (147-148)

Харківський університет і слобідська громада 2003/3 (65)

Публікації
Забудова майдану Свободи є нагадуванням про нетривалий період мистецької свободи та активного залучення радянських архітекторів у світовий художній процес, адже, як відомо, радянські конструктивісти активно співпрацювали з колеґами з усього світу, у тому числі зі США та Німеччини (славетний рух Баугаузу). Після війни, а також під впливом сталінської репресивної політики в мистецькій сфері низку будівель, які складали ансамбль площі, було перероблено, щоб вони відповідали смакам нової епохи. Це, однак, не скасовує ані їхніх художніх якостей, ані значення для світової архітектури. Ба більше, будівля Держпрому залишилася незмінною унікальною пам’яткою архітектури 1920-х років, яка досі приваблює до Харкова туристів та експертів.
Від самого початку політика Табачника та його попередників мала всі ознаки клановости та кулуарности. Зміни, якщо й відбувалися, мали переважно декоративний характер. Результат – імітація реформ і знущання над ідеями Болонського процесу, перетворення навчальних закладів на феодальні вотчини і – небачене раніше поширення корупції, яка пронизує освітню систему зверху донизу. Нічого дивного – будь-які реформи, ініційовані «згори», приречені на поразку, якщо не супроводжуються активною участю в них громадськости. Проте механізм публічного діялогу влади та академічної громадськости відсутній. Точніше, за сьогоднішніх умов він просто не потрібний. Корупція, власне, і є суроґатом такого механізму, проте в корумпованому середовищі неможливі новації та ініціятиви.