Володимир Кампо

EN Read in English
Зображення користувача Володимир Кампо.
Написати листа
Юрист
Kyiv, Україна

Правознавець, кандидат юридичних наук. Викладав у вишах Львова та Києва, був першим заступником Голови Колеґії з політико-правових питань Державної думи України (1992), помічником і заступником міністра культури України (1993–1994), заступником керівника секретаріяту Комісії з питань правової політики і судово-правової реформи Верховної Ради України (1995), суддею Конституційного Суду України (2006–2013).

Автор праць із проблем Конституції України, гідности і прав людини, верховенства права, конституційної та місцевої демократії, судової і правової систем. Співавтор та співредактор навчального посібника «Права і свободи людини і громадянина в Україні. Доктрина Європейського суду з прав людини і Конституційного Суду України» (Київ: Юрінком Інтер, 2013).

 

 

 

 

 

 

Список публікацій: 

Статті у часописі «Критика»:

Вибори народного суверенітету 2004/11 (85)

Публікації
Одним із центральних питань становлення демократичної соціяльно-правової держави є гармонійні та динамічні відносини між конституційною демократією і ринковою економікою. Елементи ринкової економіки, звісно, можуть існувати і за авторитарних чи навіть тоталітарних режимів — правого чи лівого ґатунку. Та найоптимальнішим для формування і функціонування ринкової економіки є панування конституційної демократії, коли фактично відсутні волюнтаристські політичні, законодавчі чи інші обмеження для розвитку підприємництва, його відносин із державою та громадянським суспільством. Після Революції Гідности Україна зробила чергову спробу утвердити конституційну демократію як загальнолюдську цінність і систему державного врядування, що базується на пріоритетній ролі Конституції...
У незалежній Україні маємо непростий 25-річний досвід функціонування референдної демократії — зі злетами і падіннями та спробами використати референдуми в політичних іграх. Цей досвід потребує глибокого вивчення, причому і його реальний зміст, і «втрачені можливості» — процеси, що мають прихований (латентний) характер. Після Революції Гідности майбутнє референдної демократії може бути лише проевропейським, оскільки Україна офіційно обрала курс евроінтеґрації. Країні потрібна европейська модель такої демократії, що задовольнила би потреби і запити громадянського суспільства. Воно ж сьогодні гостро реаґує на спроби будьяких сил обмежити права народу як єдиного джерела влади в державі, що встановлено статтею 5 Конституції України.