Володимир Єрмоленко

EN Read in English
Зображення користувача Володимир Єрмоленко.
Написати листа
Філософ, есеїст
Київ, Україна

Філософ, публіцист. Доктор політичних студій (Школа високих студій суспільних наук: EHESS, Париж), кандидат філософських наук, старший викладач Києво-Могилянської академії. Експерт МГО "Інтерньюз-Україна". Автор книжки «Оповідач і філософ: Вальтер Беньямін та його час» (Київ: Критика, 2011).

 

Статті у часописі «Критика»:

Месмер і Фройд, або Медицина, що стає філософією 2012/4 (174)

Ілюзії моралі 2012/1-2 (171-172)

Тропік Лєві-Строса 2009/11-12 (145-146)

Родинна планета Чеслава Мілоша 2009/1-2 (135-136)

Філософії життя і новий початок століття 2008/5 (127)

Двадцяте століття Ричарда Рорті 2007/7-8 (117-118)

Три обличчя відкритости 2005/7-8 (93-94)

Місця пам’яті на европейських місцинах 2003/12 (74)

Публікації
Завдяки українським подіям Европа має мислити глобальніше, ніж мислила донедавна. Завдяки їм вона стає глобальнішою силою, бо далі притягує до себе країни та народи. Сьогодні нам треба мислити в термінах всесвітньої історії. Наша сцена сьогодні – це не маленька европейська провінція. Наша сцена – цілий континент, цілий світ. Парадокс українського бунту в тому, що це ідеальне середовище для життя суспільства як живого організму. Поза бунтом суспільства майже немає: є тільки індивіди і племена. Війна всіх проти всіх, недовіра всіх щодо всіх. Люди діляться за родинами, кланами та групами, і не лише «там», «нагорі», але й «тут», «унизу». Але ж люди – створіння, які мріють про щось більше, ніж маленькі спільноти. У спільнотах їм затишно, але маленької солідарности часто стає замало.
2012 року минає триста років від дня народження Жан-Жака Русо. Чутливий параноїк, сентиментальний утопіст, біограф самого себе, Русо був одним із перших, хто побудує свою філософію від власного імені. «Я існую, отже я мислю», – міг би сказати він, поставивши з ніг на голову знамениту Декартову тезу. Мислення для Русо мало бути залежним від його біографії. Від радостей і невдач власного життя. Здебільшого від невдач.   * * * Жан-Жак Русо не вмів говорити на людях. Він не вмів захоплювати жінок вмілими фразами, а чоловіків – перемагати своїми риторичними здібностями. Він не міг виступати перед великими скупченнями людей. «Я створюю зразкові експромти на дозвіллі, але я жодного разу не зробив і не сказав нічого притомного вчасно».

Сторінки2