Володимир Дубровський

EN Read in English
Зображення користувача Володимир Дубровський.
Написати листа
Економіст
Київ, Україна

Старший економіст та член Наглядової Ради CASE Україна, Старший консультант Київської школи економіки. Сфера спеціялізації: бізнес-клімат реструктуризацiї пiдприємств, приватизацiя, політична та інституційна економіка, управлiння та корупція.

Найновіші проєкти: написання «Меморандуму розвитку країни» для Свiтового Банку та «Розуміння реформ» для Мережi Глобального Розвитку (GDN). Вiн є автором декiлькох книг та дослiджень з питань трансформації в Українi, включаючи вивчення економiчних наслiдкiв приватизацiї, що проводилися на замовлення Фонду державного майна України.

Остання книжка: «Україна: Втрачене десятиріччя ... та майбутній бум?» (разом із Олександром Бабаніним та Олексієм Іващенком; Київ: Alterpres, 2002.)

Статті у часописі «Критика»:

«Політекономія Податкового кодексу: Сталінград для "бульдозера"» (червень 2011)

 

Статті у проєкті «Критичні рішення»:

«За лаштунками корупції» (червень 2012)

Публікації
Центральне питання сучасної політичної економіки – не так розподіл багатств, як спосіб контролю над насильством, бо власність завжди можна відняти силою. Звісно, порушуючи при цьому права законних власників. Своєю чергою, за таких умов можливість збагачення є головним мотивом «власти», а особисті чи контрольовані можновладцями фінансові ресурси – головним способом її збереження. Хоча б тому «власть» та слабкі права власности є сторонами одної медалі. Відповідно, ті, хто здобув багатства за допомогою сили, не зацікавлені у зміцненні прав власности, натомість власники, що набули статки у чесний спосіб, кровно зацікавлені у приборканні «власти», тож є природними союзниками громадянського суспільства у цьому питанні. Але питання не просто у політико-економічному «розкладі сил».
Корупція, тобто використання влади для особистого збагачення – вдячна тема для популістів. Вона – корупція – дедалі дужче дратує суспільство, багатомільярдні цифри розкрадань і розкішні маєтки можновладців спричиняють заклики до посилення покарань. Але чи можна у такий спосіб справді позбутися корупції? Чи може постати в Україні влада, здатна на це? А навіть якщо так, то чи не буде вона ще гіршою за корумповану? Нарешті, якщо просто «висмикнути» корупцію з нашого життя, то чи стане воно кращим? Почнімо з останнього. Уявімо, що від завтра хірург більше не пропонує вам сплатити за операцію. І живе на ті кілька тисяч гривень, які йому платить держава? Ні, звісно! Більш-менш кваліфікований фахівець або піде до платної клініки, або поїде за кордон, тож і вам доведеться йти або їхати за ним, але
Попри нібито «европейські» формальні норми, українська податкова система є однією з найгірших у світі (181 місце з 183 у рейтинґу легкости сплати податків Світового банку). При цьому саме адміністрування податків – укупі з корупцією, яка його супроводжує – опитані підприємці зазвичай визнають значно більшою перешкодою для ведення бізнесу, аніж власне податкові ставки. Насправді оподаткування відбувається згідно з рознарядкою – планом «мобілізації» коштів до бюджету, а також штрафів і донарахувань, які податкова служба доводить до підприємств відповідно до невідомо ким розрахованих «нормативів» у формі совєтського податку з обігу, відкориґованого корупційно-політичними домовленостями між підприємствами та владою. За такими ж домовленостями відбувається повернення ПДВ експортерам.