Взагалі, Герасим’юк виявився носієм досить своєрідного морального кодексу, про що далі. Леґенди про його пияцькі походеньки передували знайомству. Від них віяло жахом і трагіфарсом – залежно від того, хто їх оповідав. Із різних джерел Василь поставав то як самозруйнований геній, то як нестерпний свинтус, то як алкогольний медіум і пророк, виходець із давнього характерницького чи ворожбитського клану. У кожному разі, неофітові, який вирішив із ним познайомитися, потрібно було продиратися крізь міфологічні нашарування до «свого» Герасим’юка, щоб поповнити банк леґенд ще однією.