Василь Костюк

Зображення користувача Василь Костюк.
Написати листа
Літературознавець
Київ, Україна

літературознавець, критик, досліджує сучасний український літературний процес, теорію модернізму та постмодерну. Остання книжка (у співавторстві) – «Модерн як поле експерименту (Комічне, фраґмент, гіпертекстуальність)» (Київ, 2002). Випусковий редактор ТСН (телевізійна компанія 1+1)

 

Статті у часописі «Критика»:

Дискурс ненависти в оболонці порноґламуру 2010/9-10 (155-156)

Творчість Юрія Шереха: виклик інтелектуала 2008/4 (126)

Европеєць як чужий 2005/9 (95)

Часописання літературного процесу 2003/5 (67)

Інші дні Тараса 2002/12 (62)

Поетика реваншу 2001/12 (50)

Istoriя симуляції, або Іздрик forever 2001/5 (43)

Гра в класика 1998/10 (12)

Ландшафти письма 1998/9 (11)

Серце на таці 1998/6 (8)

Гіпертекст як потойбічне літератури 1998/4 (6)

Фраґмент і пастиш 1998/2 (4)

Публікації
Одного разу мені запропонували дивну гру – на папері, змережаному безладним орнаментом, побачити якийсь напрочуд гарний малюнок. Для цього треба було по-особливому скосити очі. За кілька хвилин, якщо вистачало терпіння, кольоровий хаос перетворювався на ошатний замок – із баштами, мостами, смолоскипами та іншими атрибутами мультиплікаційного середньовіччя. Коли я вперше прочитав уривки повісті Степана Процюка ще у «Текстах», мені закортіло побачити щось більше, аніж безладдя й навмисну фрагментарність. На жаль, навіть повний текст у «Сучасності» не наблизив до розуміння задуму й не заповнив утворювані прогалини. Але твір «тримав» чимось іншим: у вимірах саме «живої, психологічно-емоційної прози, що ставить питання», повість-мозаїка «Імени твого ради...» варта уваги.