Вахтанґ Кебуладзе

Зображення користувача Вахтанґ Кебуладзе.
Написати листа
Філософ
Україна

Доктор філософських наук, професор катедри теоретичної і практичної філософії філософського факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, доцент катедри філософії та релігієзнавства НаУКМА, співголова Українського феноменологічного товариства.

Досліджує феноменологічну філософію, феноменологію як методологію гуманітарного пізнання, філософську антропологію, політичну філософію, філософію історії, постколоніяльну критику імперської літератури. За книжку «Чарунки долі» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2016) став лавреатом IV щорічної Премії модерної есеїстики імені Юрія Шевельова. 

Перекладав українською мовою твори Бернгарда Вальденфельса, Едмунда Гусерля, Альфреда Шюца та Томаса Лукмана. Живе у Києві. 

Публікації
Нація — неоднозначне поняття. Воно може слугувати історичному поступу, а може бути небезпечним. З одного боку, воно консолідує людей і надихає їх на великі звитяги, а з другого — в ім’я нації було вчинено чи не найжахливіші злочини в історії людства. Щоправда, у ХХ сторіччі в цьому з поняттям нації доволі вдало конкурувало поняття соціяльно-політичного класу. Бенедикт Андерсон стверджує, що нації — це завжди вигадані спільноти. Втім, суспільна фантазія аж ніяк не безплідна. Часто-густо вона вельми продуктивна. Її витвори живуть сторіччями, збагачуючи людську культуру й залишаючи нам таємничі вказівки щодо нашого майбуття. Проте суспільна свідомість здатна і на жахливі вигадки. Яскравим прикладом такого монструозного фантазму є Російська імперія в усіх її реінкарнаціях...