Тарас Прохасько

Зображення користувача Тарас Прохасько.
Написати листа
Письменник, журналіст
Україна

Письменник, журналіст. Працював лісівником, вчителем, сторожем, ведучим на радіо FM «Вежа», у художній ґалереї, в газеті, на телестудії, був співредактором часопису «Четвер». Співпрацював із львівськими газетами «Експрес» і «Поступ». Автор книжок «Інші дні Анни» (1998), «FM Галичина» ( 2001), «НепрОсті» (2002), «Лексикон таємних знань» (2004), «З цього можна зробити кілька оповідань» (2005), «Порт Франківськ» (2006).

Книжку «БотакЄ» (2010) було визнано Книгою року. Найновіше видання – «Відстані та вібрації» («Лілея-НВ», 2012), написане спільно з братом, Юрієм Прохаськом.

Лавреат премії видавництва «Смолоскип» (1997), літературної премії імені Джозефа Конрада (2007), переможець у номінаціях «Белетристика», «Документалістика» від журналу «Кореспондент» (2006, 2007).

Живе в Івано-Франківську.

 

Статті у часописі «Критика»:

Коротка історія про потяги та колії 2007/12 (122)

8 березня – 24 липня 2007/11 (121)

Discours de cosaques 2007/3 (113)

 

Публікації
Після дідового похорону я заува­жив, як різні люди приходять до мене й поміж іншим починають обе­режно питатися про якусь траву до куріння. Все нагадувало сюжети філь­мів про таємних наркоманів. Зви­чайно, я був переконаний, що дідо до трави, яку курять, не має ніякого сто­сунку, і переконував у цьому всіх розпитувачів. Старі сільські чоловіки йшли геть, не вірячи у мою щирість. Я пам’ятав, як дідо курив. У нього була проста, але дуже якісна люлька й гарна торбинка для тютюну. Він любив спинитися під час якоїсь ро­боти, спертися на сапу, лопату або косу чи граблі й пофайчити у затінку сливки або на зарослому шипшиною горбику — залежно від погоди. Саме під сливкою з ним стався найважчий напад астми, викликаної довгими днями, проведеними свого часу на бетонній підлозі карцера...