«Нічне життя» – тільки друга поетична (і взагалі друга) книжка Богдана Задури українською. Мушу наголосити оте «тільки», бо ж ідеться про «живого класика» (від дебюту в 1960-х він видав уже 25 збірок віршів і 7 книжок прози), володаря численних літературних нагород і відзнак, головного редактора авторитетного часопису «Twórczość» і, врешті, неймовірно плідного перекладача й чи не головного популяризатора сучасної української поезії в Польщі (в діяпазоні від Емми Андієвської до Остапа Сливинського та молодших), зокрема й упорядника антології сучасної української поезії «Wiersze zawsze są wolne»

Невелика за обсягом книжка (власне, брошура), 12-те видання в серії «Університетських діялогів» – спільного проєкту львівського Центру гуманітарних досліджень і київського видавництва «Смолоскип», умістила три знакові тексти польського інтелектуала Кшиштофа Чижевського – поета, есеїста, головного редактора часопису «Krasnogruda» та керівника фундації «Pogranicze».

Том вибраної есеїстики Чеслава Мілоша (книжку випущено в рік столітнього ювілею одного з найвідоміших поляків XX століття) своєю назвою обіцяє українському читачеві шляхетну літературну мандрівку, і справджує сподівання з перевищенням, бо більшість есеїв торкається ширшого кола проблем: від загальнофілософських до історичних і навіть політичних.

Це видання є найповнішим на момент видання зібранням перекладів Ігоря Качуровського й охоплює близько 670 поезій та поетичних фраґментів понад 350 авторів у перекладі 23 старих і нових мов – передусім з іспанської, італійської, німецької, а також з української на російську. Окрім того, великий інтерес становить і прикінцева стаття самого Качуровського «Про подвійний критерій оцінки перекладу». Тут – не лише виклад перекладацьких принципів автора та компаративістичний аналіз різних перекладів (більш або менш вдалих), а й історія власної світоглядної еволюції.