Оля Гнатюк

Зображення користувача Оля Гнатюк.
Написати листа
Україністка
Україна

Оля (Олександра) Гнатюк – україністка, перекладачка, докторка гуманітарних наук (Dr. habil.), професорка Варшавського університету і «Києво-Могилянської академії», членкиня правління Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу. Дослідниця української інтелектуальної історії ХХ століття. Найновішу книжку «Відвага і страх» (Київ: Дух і Літера, 2015) присвячено львівській інтеліґенції під час Другої світової війни.

Книжки цього автора:

Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність (Київ: Критика, 2005)

Між літературою та політикою (Київ: Дух і Літера, 2012)

Відвага і страх (2015)

Статті у часописі «Критика»:

(&Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Євген Сверстюк, Леонід Плющ, Ольга Кочерга, Галина Бурлака) Пам’яті Михайлини Коцюбинської 2011/1-2 (159-160)

Спокушування Україною 2006/3 (101)

У себе, а не «між Сходом і Заходом» 2005/1-2 (87-88)

Наші й дуже наші справи 2004/9-10 (83-84)

Чом не співає огірок? 2003/10 (72)

Винайдення Центральної Европи 2003/4 (66)

Конґресова діягностика 2002/12 (62)

Лист 2001/9 (47)

В обіймах скіфів і азіатів 1999/10 (24)

Геополітика в українській літературі 1998/12 (14)

Політична історія перекладу 1998/6 (8)

Публікації
Водночас із процесом творення нового канону тривав перегляд і давнього, і нового канону, спрямований передусім на модерністську творчість, для якої в традиційному совєтському каноні не було місця. До такої справи доклали зусиль дослідниці, яких асоціювали з феміністичною течією: Соломія Павличко («Дискурс модернізму в українській літературі», 1997), Оксана Забужко («Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій», 2007), Тамара Гундорова («ПроЯвлення Слова. Дискурсія раннього українського модернізму», 1997; «Femina melancholica. Стать і культура в ґендерній утопії Ольги Кобилянської», 2002), Ніла Зборовська («Код української літератури», 2006) та Віра Агеєва («Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму», 2003). Дослідниці зосередили увагу на ранньому модернізмі...
Ми закликаємо коментаторів, особливо тих, хто дотримується лівих поглядів, бути обережними з озвученнями обґрунтованої критики радикального українського етнонаціоналізму. Більш панікерські заяви про Евромайдан найвірогідніше буде використано кремлівськими «політтехнологами» для втілення геополітичних проєктів Путіна. Надаючи риторичне забезпечення війні Москви проти незалежности України, таке панікерство мимоволі допомагає політичній силі, яка є набагато більшою загрозою для соціяльної справедливости, прав меншин та політичної рівности, ніж усі українські етноцентристи разом узяті.

Сторінки2