Олена Бетлій

Зображення користувача Олена Бетлій.
Написати листа
Історик
Україна

кандидат історичних наук, доцент катедри історії Києво-Могилянської академії, очільниця могилянського Центру польських і европейських студій. Фахівець з історії польсько-українських стосунків у XX столітті, історії дипломатії, урбанології, досліджує дискурсивні практики европейського простору та політику ідентичностей у контексті евроінтеґраційних процесів.

 

Статті у часописі «Критика»:

Прощальний зошит 2011/1-2 (159-160)

Перевинайдення Східної Европи 2007/7-8 (117-118)

Публікації
«Ми готові вмерти за Угорщину та Европу», — із цих слів, якими завершувалося звернення директора Угорської аґенції новин до міжнародної спільноти у трагічному листопаді 1956 року, розпочав боротьбу за звільнення Центральної Европи від совєтів Мілан Кундера у 1980-х роках. «Европа, не Москва», — знову лунало над Будапештом наприкінці квітня 2017 року під час демонстрацій на захист Центральноевропейського університету. В обох випадках Европа постає як бажаний вибір, вмістилище свідомо обраногo майбутнього, демократичного та з ґарантованими правами і свободами кожному громадянинові. Звичайно, ми тут також можемо прочитати апель до Европи, зрозумілої як Европа Західна чи то Европейський Союз, які зазвичай уособлюють ось цю «омріяну справжню Европу».
Писати історикові про простір та просторові уявлення якоїсь групи чи окремого індивіда сьогодні непросто з багатьох причин. Зокрема, дискусії про простір неодмінно зачіпають низку підтем (як-от: «нація та націоналізм», «ідентичність», «пам’ять», «геополітика»), вивчення кожної з яких має розпрацьовані методологічні засади та розлогі бібліографії. По-друге, те, що відомо історикові про організацію простору досліджуваної ним доби, не завжди збігається з тим, як бачили-відчували-переживали цей простір носії уявлень про нього. Відтак, існує черговий ризик – потрапити в пастку теоретичних моделей, слідування яким може викривити інформацію джерел, а отже, призвести до певної «штучності» дослідницького тексту.