Олександр Мотиль

Зображення користувача Олександр  Мотиль.
Написати листа
Політолог, письменник
США

професор політології Ратґерського університету у Ньюарку (Нью-Джерcі), письменник, автор двох романів і шести наукових книжок, українською в «Критиці» вийшла монографія «Підсумки імперій: занепад, розпад і відродження» (2009).

 

Статті у часописі «Критика»:

(& Раян Менон) Криза насувається 2011/9-10 (167-168)

Контрреволюція Януковича 2010/3-4 (149-150)

Росія та Україна на вагах демократії 2009/3-4 (137-138)

На завершення розмови (відповідь Софії Грачовій) 2008/7-8 (129-130)

Чому можливий бар «КҐБ»? 2008/6 (128)

На особливому шляху до фашизму 2007/11 (121)

Постваймарська Росія та виклик для Европи 2007/6 (116)

Газова атака на демократію 2006/4 (102)

Помаранчева криза в демократичній перспективі 2005/9 (95)

Еврокризова трансформація постсовєтських тяглостей 2005/7-8 (93-94)

Чи все є імперією? Чи імперія є всім? 2005/4 (90)

Національно-визвольні змагання націоналізму з лібералізмом 2003/11 (73)

Лист (полеміка з Шевченком) 2001/11 (49)

Реконцептуалізація націй 2000/10 (36)

Як зрозуміти Україну 1998/1 (3)

Публікації
З одного боку, після падіння Берлінського муру демократія торжествує всюди. Вона вийшла за межі своєї історичної батьківщини – старої католицької Европи разом із її колоніями – і поширилася на східнохристиянські та мусульманські території. Це потверджено розширенням Европейського Союзу на схід і кольоровими революціями – з яких українська була чи не найбільшою, але явно не найуспішнішою. З другого боку, минуле десятиліття навряд чи ввійде в історію як «кольорове». Бо воно пройшло під гаслами боротьби з тероризмом і в тіні глибокої економічної кризи. Дослідження, проведене під кінець 2009 року, свідчить: якщо поставити людей перед вибором – демократичні цінності чи високі стандарти життя? – то навіть у Західній Европі та Північній Америці більшість пожертвує демократією на користь добробуту
Більшість сьогоднішніх експертів, схоже, щиро вважає, що у міжнародній політиці Янукович продовжуватиме сумнозвісну кучмівську «багатовекторність», а у внутрішній – у подібний спосіб провадитиме політику «моментократії», тобто опортуністично маніпулюватиме різними кланами, групами та інтересами, реалізуючи насамперед інтереси власні та найближчого оточення. Ці передбачення видаються мені помилковими з двох причин. Насамперед, не стало тих ідеальних можливостей для маніпуляцій, що мав Леонід Кучма. Успішно окупувавши псевдоцентристську нішу і з неї подаючи себе як поміркованого політика, правдивого миротворця, що зрівноважує інтереси сходу і заходу, комуністів і націоналістів, проросійських і проевропейських радикалів, він ефективно марґіналізував своїх опонентів – і лівих, і правих, вишто

Сторінки2