Мирон Петровський

Зображення користувача Мирон Петровський.
Написати листа
Літературознавець, письменник
Київ, Україна

Визначний український літературознавець та письменник. Закінчив відділення російської мови та літератури філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1957). Через так звану справу про київську «літературну забігайлівку» зазнав переслідувань від КДБ УРСР і переїхив до Москви (1959-60). Протягом 1968–1987 був позбавлений можливости повноцінно друкуватися, за цей час написавши десяток книжок (про культурні контексти Маяковського, радянську наукову фантастику, поетику цирку тощо), що їх видавництва з ідеологічних мотивів відхиляли або розсипали в наборі. З 1995 року редагує літературний альманах «Єгупець». 

Список публікацій: 

«Корней Чуковский» (Москва, 1960; 2-ге вид., Москва, 1962)
«Книга о Корнее Чуковском» (Москва, 1966)
«Музика екрана» (Київ, 1967)
«Книги нашого детства» (Москва, 1986; 2-ге вид., Санкт-Петербург, 2006)
«Городу и миру: Киевские очерки» (Київ, 1990; 2-ге вид., Київ, 2008)
«Мастер и Город. Киевские контексты Михаила Булгакова» (Київ, 2001; 2-ге вид., Київ, 2008; у перекладі польською мовою — Познань, 2004)

Упорядник і співупорядник видань:

«Жизнь и творчество Самуила Яковлевича Маршака» (Москва, 1975)
«Жизнь и творчество Льва Квитко» (Москва, 1976)
«Русский романс на рубеже векав» (Київ, 1997; 2-ге вид. під назвою «Ах-романс. Эх-романс. Ох-романс. Русский романс на рубеже веков», Санкт-Петербург, 2005)
Корней Чуковский, «Стихотворения» (Санкт-Петербург, 2002; серія «Библиотека поэта»)

Наукові зацікавлення: 
Головні наукові зацікавлення пов'язані з російською радянською дитячою літературою 1920-1930-х років (Корній Чуковський, Самуїл Маршак, Олексій Толстой та ін.), «київським текстом» у російській і українській літературах XX ст. (насамперед у творчості Міхаїла Булгакова, а також Веліміра Хлєбнікова, Осипа Мандельштама, Михайля Семенка) та київським сторінкам біографій російських (Олексій Рємізов), українських (Леся Українка), єврейських (Лев Квітко) і польських (Януш Корчак) письменників першої третини XX ст., з літературними та фольклорними контекстами творчості Олександра Блока та Володимира Маяковського, демократичними жанрами культури (романс, анекдот, цирк, кабаре). Працям Мирона Петровського притаманні аналітизм і тяжіння до структурного методу разом із широким знанням джерел, зокрема архівів і преси початку XX ст.
Публікації
Всю ніч батьки про щось шушукалися, мати своїм звичаєм схлипувала, батько покашлював, і я, час від часу прокидаючися, чув їхні приглушені голоси за стіною, булькання води та запах валер’янки. Вранці батько, невиспаний, опухлий, пригнічений, подався в місто й повернувся з великим пласким пакетом. У пакеті – на мою невимовну радість – були два великі портрети, вже в рамах, уже засклені. Їх повісили один навпроти одного в нашій великій кімнаті. Мені, п’ятирічному, це дуже сподобалося – порожні доти поверхні стін заграли, й у нашому домі стало гарно, ніби в установі. Я, попри малолітство, вже бував в установах, і там скрізь висіли ці ж таки портрети. Батькові дії були мені зрозумілі й приємні: адже наближалася ґрандіозна подія – перші вибори до Верховної Ради, призначені на 12 грудня 1937 року