Михайлина Коцюбинська

Зображення користувача Михайлина Коцюбинська.
Написати листа
Літературознавець, перекладачка, письменниця
Україна

літературознавець, перекладачка, кандидат філологічних наук, старший науковий працівник Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України, авторка численних праць із історії української літератури XIX–XX століть, шевченкознавства, проблем поетики та документальних жанрів. Остання книжка – «Книга спогадів» (Київ, 2006).

 

Статті у часописі «Критика»:

[Відповідь опонентам] 2011/1-2 (159-160)

Упізнаний нарешті гість 2007/5 (115)

Лист до часопису «Критика» 2007/3 (113)

Світло Надії Світличної 2006/7-8 (105-106)

Публікації
Справді, Свідзінський довгий час був мовби й присутній і водночас неприсутній у нашій культурній свідомості. Його знали у вузькому колі літературних ґурманів, час від часу видавали, до кінця не усвідомлюючи, який мистецький скарб маємо в його особі. Бракувало фактологічних знань про його життя, долю його творів. Та повсякчас відчувалася віртуальна присутність цього поетичного феномена; від нього, як від далекої зірки, надходили якісь світляні сиґнали. Ті сиґнали ловили й на них відгукувалися. Ентузіястичними зусиллями багатьох дослідників, зокрема Василя Борового, Андрія Чернишова, Василя Яременка, Олександра Рибалка, Валерія Шевчука, поетового небожа Анатолія Свідзинського, вдалося досягти суттєвого зламу в усвідомленні значення та ваги цього поета, прояснити долю його спадщини.
Зауваживши, що «чи не єдиною фаховою студією» у збірнику є стаття проф. Володимира Моренця, авторка цілковито іґнорує те, що задумом конференції було надати слово передусім молодим авторам – студентам і аспірантам, тож іронічний тон присуду «евфемічно названій» рубриці «Студентська лабораторія» абсолютно недоречний. Так, це переважно перші спроби молодих дослідників, чекати від яких досконалости зарано, і будь-які критичні зауваження цілком природні й бажані. Та тільки явною упередженістю можна пояснити те, що авторка впритул не помічає ні ориґінальности тематичних ракурсів, ні свіжости думки, ні юнацької перейнятости темою – того, що виразно проглядає в матеріялах конференції і що варто цінувати і плекати у перших спробах молодих дослідників.