З’явилася сила-силенна безвідповідальних оповідок про оральний і телефонний секс, про сукню з плямою презитентової сперми («слід на сукні», як «делікатно» називали це газети респектабельніші), про те, як агент секретної служби «став свідком» «сумнівної пози» президента й Моніки. Першій леді країни приписувалися «лесбійські нахили». Якісь чутки безперервно просочувалися то від жюрі присяжних, то з офісу незалежного слідчого – і всю цю ахінею публікували найбільші газети й журнали, посилаючися на «конфіденційні» джерела або й узагалі без посилань: просто, пояснювали згодом видавці, «інформація звідкись надходила». А що вона «звідкись надходила», то не було іншої ради, як оприлюднити її. Перевіряти? Знайшли дурних! Головне – свіжі новини!