Костянтин Москалець

Зображення користувача Костянтин Москалець.
Написати листа
Поет, есеїст, перекладач
Україна

поет, есеїст. Остання книжка – «Вечірній мед» (Київ, 2013). Живе та працює у Бахмачі на Чернігівщині.

 

Статті у часописі «Критика»:

Час на дотик 2010/7-8 (153-154)

«Я недовго буду тут...» 2008/10-11 (132-133)

Майстер чаю та бесіди 2006/11 (109)

Весь цей блюз 2006/5 (103)

Адреса свободи 2006/1-2 (99-100)

Тихий модернізм Свідзінського 2005/7-8 (93-94)

Зеров і публіка 2004/5 (79)

Рябчук, саторі і література 2003/9 (71)

П’ять медитацій на «Плач Єремії» 2002/7-8 (57-58)

Post scriptum 2002/6 (56)

Слушна неочевидність 2000/11 (37)

Гуцулія, осінній архіпелаг 2000/10 (36)

І старі письмена, і нові письменята 2000/7-8 (33-34)

Улюблені розкоші янголів 2000/6 (32)

Невротична війна з репресивним стилем 1999/11 (25)

Страсті по вітчизні 1999/6 (20)

Історія літератури не є історією хвороби 1999/5 (19)

Різні способи бути українцем 1998/9 (11)

Запитання без відповіді? 1998/6 (8)

Замість дослідження 1998/2 (4)

Роман з дискурсом 1998/1 (3)

 

Публікації
Перше, що впадає до ока при уважному вчитуванні в «Осінні пси Карпат» – це якась несамовита вразливість Герасим’юкового ліричного «я». Зайве було би шукати і, як роблять це останнім часом більшість представників постмодерної або феміністичної дискурсії, – знаходити – перверсійну патологію в цій надчутливості. З тим самим успіхом можна виявляти перверсію у квітки, яка гине від людського доторку. У цій вразливості криється зовсім інша передумова, давно і, здається, навіки забута новочасною людиною – гідність і неприступність автономії, вірне слідування законові своєї самості (або, в інших поняттях, Дао), переступ та відступництво від якого призводять до невідворотної розплати – екологічної катастрофи, індивідуального божевілля або третьої світової війни.

Сторінки2