Іван Іващенко

Зображення користувача Іван Іващенко.
Написати листа
Україна

У 2007 році франкфуртське видавництво Зуркамп видало черговий переклад книжки Сергія Жадана (перед тим виходили роман «Депеш Мод» і поетична збірка «Історія культури початку століття»). Переклад здійснила Клавдіа Дате, яка раніше переклала «Історію культури початку століття».

Головна відмінність німецького видання від українського ориґіналу полягає у відсутності фоторепортажу про мандрівку оповідача місцями бойової слави Нестора Махна (описану в першій частині книжки), який посилював у читача ефект присутности. Якби це відмінність і вичерпувало, новий переклад Жаданової прози можна було би вважати повністю вдалим. Але впадають в око важливі хиби. Насамперед, перекладачці не вдалося відтворити особливості Жаданових пейоративних конструкцій, що надають його текстам підкреслено емоційного звучання, – їх значення вона часто-густо не вхоплює і в більшості випадків просто іґнорує. Прикметника «піддатий», тобто напідпитку, витлумачено як «total zu», а це означає «цілковито п’яний». Неуважність перекладачки особливо увиразнює вислів «für meine Bilder und Gewissensbisse», що ним відтворено ориґінальний «за всі свої образи й докори сумління», – іменник Bild показує, що вона витлумачила «обрáзи» як «óбрази».

А втім, завдяки перекладові Жаданова проза дійшла до німецького читача і здобула прихильні відгуки літературних критиків. Наприклад, Йорґ Бекем у рецензії «Неспокійний талант», розміщеній на сайті авторитетного часопису «Der Spiegel», зазначає, що «Жаданові книжки виштовхують читача до світу та до життя. Чогось більшого автор досягнути не здатен». Оглядач «Neue Zürcher Zeitung» Уве Штольцман у рецензії «Пустка, по-постсовєтському» зауважує, що автор, ніби досвідчений ґід, намагається показати постсовєтську пустку так, наче вона є обітованою землею. Для цього потрібен шлях, під час якого даються взнаки приховані до того смисли.

Публікації