Ігор Кручик

Зображення користувача Ігор Кручик.
Написати листа
Журналіст
Київ, Україна

Журналіст, культурний оглядач, поет. Закінчив коледж зв’язку, філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка та Вищі літературні курси (Москва). Автор поетичних книг Весть о братьях (Київ: Молодь, 1989), Игра вещей (Київ: Золоті Ворота, 1992), Звуковое письмо (С-Пб.: Гелікон плюс, 2000), Новый субъектикон (Київ: бібліотека журналу «Неопалима купина», 2003), а також самвидавного збірника Избранные черновики (Київ: лабораторія «Culture&Art», 1991) і поетичного буклету Стрела, замри в небе (Москва: Столиця, 1994). Автор збірки рецензій та есеїв Жага художнього тексту (Київ: Візант, 1996).

Відзнаки, нагороди, ґранти: 
Відзнака «Золоте перо», лавреат премії імені Ґарета Джонса.
Публікації
Російська література України нині переживає болісний період самовизначення, бо перестала бути цікавою державі й не надто вміє приваблювати молодих читачів. Її нинішній стан дуже нагадує досвід еміґрантської поезії початку XX століття. Хоча, звісно, нині в Україні незрівнянно легше ведеться у творчому сенсі будь-кому, ніж тоді – вигнанцям воєн і революцій у Празі, Парижі або Канаді. Бодай уже тому, що тут є можливості читати, слухати, друкуватися і виступати перед публікою. Доволі, втім, нечисельною, зосередженою більше в інтернеті. Російські поети України не шукають якогось особливого місця під сонцем, а інерційно підтримують свій постколоніяльний статус, зокрема й за рахунок посилення уваги до себе від уряду Росії. І, майже за Набоковим, примудряються «служити радянській удові».