Вестад показує, наскільки теперішня криза завдячує частково ідеалізмові – вірі в те, що міжнародна система несе якусь справедливість, до якої може апелювати Китай. В уявленні Китаю, його принизили у XIX та ранньому XX столітті й частину його території, включно з островами Сенкаку/Дяоюй, украли. Він не вимагає, щоб усі землі повернули, – ніхто в Пекіні не хоче контролювати Монголію, нині незалежну державу, яка колись була частиною імперії, – але пов’язує деякі зі своїх морських претензій із цим наративом приниження й справедливости. Це погляд не держави-хижака, але такої держави, що має самозацікавлений та однобокий погляд на справедливість та історію, як, певно, й більшість країн бачать світ і своє минуле.