Григорій Грабович

EN Read in English
Зображення користувача Григорій Грабович.
Написати листа
Літературознавець, літературний критик, історик культури
Мілтон, США

Професор катедри української літератури ім. Дмитра Чижевського Гарвардського університету, президент НТШ в Америці, головний редактор часопису «Критика». 2013 року «Критика» випустила у світ його книжку «Шевченкові “Гайдамаки”. Поема і критика».

Публікації
У своїй творчості Лариса Косач не здійснила завдань, на які була запрограмована. Тобто вона стала взірцем нового українського письменника, – але за своєю моделлю. Творча інтуїція підказала їй інший шлях, і її перекладницький (тим паче просвітянський) доробок залишився мізерним і далеким від запланованого. Впродовж її дозрівання й потім дозрілого життя Ларисі Косач довелося постійно боротися проти домінації її мами, яка (і на це є достовірні джерельні докази), як часто буває в таких обставинах, не гребувала різними засобами психічного шантажу; до того ж, психологічний тиск уможливлювався – і мотивувався – важкою фізичною хворобою Лариси (адже все, від вибору одежі й курортів до редаґування її творів, робилося тільки для добра Лариси, тобто Лесі).
З усіх вищезгаданих ключів для ілюстрування шевченківської теми найплідніший і найцікавіший для аналізу біографічний, і це стосується як совєтського, так і постсовєтського періодів. Переваги, «виграшність» цієї модальності очевидні. Ілюстрація того чи іншого моменту з життя поета творить видимість історичної об’єктивності, прямого зв’язку із самою матерією його життя, а отже із самим поетом. За своєю сутністю цей ключ міметичний, тобто «реалістичний» адже його сенс саме в нарації, в переказі тої чи іншої «події», того чи іншого «факту». Через свою розповідну «прозорість» (міметичність як таку) він наймасовіший і легко приймає (та просто живиться ними) популярну поетику, наприклад, сентименталізм, мелодраму, стереотипи тощо, а також і спущені «згори» ідеологеми.
Оглянувшись на історичний досвід, можемо поставити питання руба і сказати, що «ідеологія», про яку йдеться, та сама «ідеологія», котра виявляла та увічнювала себе в історії та у текстах, очевидячки має два дуже різних рівні значення. Те, що говориться й пишеться, стосується зовнішнього змісту — загальноприйнятого, «такого, як треба» або, як тепер кажуть, віртуальної реальності. Саме в цьому сенсі у системі даної «ідеології» йдеться про «диктатуру пролетаріату» і «класову боротьбу», про «діалектичний матеріалізм» і «керівну роль партії», про економічний детермінізм і марксистсько-ленінську теорію невпинної боротьби «двох культур», «прогресивної» та «реакційної», у кожній національній культурі, про телеологію історії і т.д. й т. ін.

Сторінки5