Франк Сисин

Зображення користувача Франк Сисин.
Написати листа
Історик
Канада

Директор Центру дослідження історії України імені Петра Яцика при Канадському інституті українських студій Албертського університету (Едмонтон), співредактор англомовного перекладу «Історії України-Руси» Михайла Грушевського. Остання книжка (у співавторстві): «Religion and Nation in Modern Ukraine» (Едмонтон–Торонто, 2003). 2010 року в «Критиці» вийде переклад його монографії «Між Польщею та Україною. Дилема Адама Кисіля».

 

Статті у часописі «Критика»:

 

Лист 2010/7-8 (153-154)

Похвальне слово Ігореві Шевченку 2010/1-2 (147-148)

Клопоти з нацією (Лист) 2005/3 (89)

Конструювання і реконструювання націй 2005/1-2 (87-88)

(Не)сподівані українці 2002/5 (55)

Конґресове життя на межі століть 2001/7-8 (45-46)

Кореґування політичної коректності 1999/10 (24)

Вправи з політичної коректності 1999/9 (23)

Мінливий образ гетьмана 1998/2 (14)

Тінь голодомору 1998/10 (12)

Переважна меншість 1998/5 (7)

 

Публікації
Я вдячний редакції «Критики» та перекладачеві Степанові Захаркіну за публікацію українського перекладу мого похвального слова з нагоди обрання Ігоря Шевченка почесним доктором Українського вільного університету 11 липня 2009 року. Вже після свого виступу 3 лютого 2010 року я отримав відомості про навчання Ігоря Шевченка в УВУ у Празі. Він студіював там упродовж зимового семестру 1940/1941 навчального року й відвідував курси професора Федора Слюсаренка (латинська синтакса, «Ґерманія» Тацита, грецька епіграфіка Південної України), професора Вадима Щербаківського (культура неолітичної мальованої кераміки в Україні, українське весілля у світлі етнології) та професора Івана Борковського (культура бронзового віку, зосібна на українських землях).
Схоже, що стрімкий розвиток транспортних засобів і комунікаційних мереж, істотно полегшивши постійне спілкування й обмін інформацією між науковцями найвіддалсніших країн, не скасував, одначе, тієї ролі, яку відігравали в цьому міжнародні наукові конґреси. Крім усього іншого, вони допомагають оцінити стан галузі: п’ятирічний період між ними вважається достатнім, щоб помітити й зафіксувати певні тематичні та поколіннєві зміни. Українській діаспорі такі зустрічі істориків, славістів, совєтологів тривалий час давали привід нагадати світові про Україну та українські студії. Часто всупереч бажанню совєтських делегацій: сутичка між Іва¬ном Лисяком-Рудницьким і совєтськими учасниками Віденського історичного конґресу (1965) чи спроби Івана Білодіда за потурання Романа Якобсона запобігти...

Сторінки2