Франк Сисин

Зображення користувача Франк Сисин.
Написати листа
Історик
Канада

Директор Центру дослідження історії України імені Петра Яцика при Канадському інституті українських студій Албертського університету (Едмонтон), співредактор англомовного перекладу «Історії України-Руси» Михайла Грушевського. Остання книжка (у співавторстві): «Religion and Nation in Modern Ukraine» (Едмонтон–Торонто, 2003). 2010 року в «Критиці» вийде переклад його монографії «Між Польщею та Україною. Дилема Адама Кисіля».

 

Статті у часописі «Критика»:

 

Лист 2010/7-8 (153-154)

Похвальне слово Ігореві Шевченку 2010/1-2 (147-148)

Клопоти з нацією (Лист) 2005/3 (89)

Конструювання і реконструювання націй 2005/1-2 (87-88)

(Не)сподівані українці 2002/5 (55)

Конґресове життя на межі століть 2001/7-8 (45-46)

Кореґування політичної коректності 1999/10 (24)

Вправи з політичної коректності 1999/9 (23)

Мінливий образ гетьмана 1998/2 (14)

Тінь голодомору 1998/10 (12)

Переважна меншість 1998/5 (7)

 

Публікації
Схоже, що стрімкий розвиток транс¬портних засобів і комунікаційних мереж, істотно полегшивши постійне спілкування й обмін інформацією між науковцями найвіддалсніших країн, не скасував, одначе, тієї ролі, яку відігравали в цьому міжнародні наукові конгреси. Крім усього іншого, вони допомагають оцінити стан галузі: п’ятирічний період між ними вважається достатнім, щоб помітити й зафіксувати певні тематичні та поколіннєві зміни. Українській діаспорі такі зустрічі істориків, славістів, совєтологів тривалий час давали привід нагадати світові про Україну та українські студії. Часто всупереч бажанню совєтських делегацій: сутичка між Іва¬ном Лисяком-Рудницьким і совєтськими учасниками Віденського історичного конгресу (1965) чи спро¬би Івана Білодіда за потурання Романа Якобсона запобігти...
Політологи, які обрали за предмет своїх досліджень події на совєтських (тепер уже постсовєтських) теренах, протягом останнього десятиріччя повинні були мислити й працювати швидко, а у висновках своїх бути вкрай обережними. Про це мимоволі думаєш, читаючи книжку Ендрю Вілсона «Український націоналізм у 1990-ті роки: релігія меншини». 1995 року, коли Ендрю Вілсон підготував і віддав до друку свою працю, він не міг знати, що наприкінці 1996-го Президент Кучма матиме підтримку головно в західній Україні й закликатиме законодавчо зміцнити становище української мови як державної, що нова Конституція України узаконить використання тризуба як малого герба і що гетьман Мазепа дивитиметься на громадян України з нової десятигривневої банкноти. Він уявляв собі розвиток подій зовсім інакше