Едвін Бендик

Зображення користувача Едвін Бендик.
Написати листа
Журналіст, есеїст, письменник
Варшава, Польща

польський журналіст, есеїст, письменник, постійний дописувач часопису «Polityka». Викладає в Центрі суспільних наук Польської АН, очолює Центр досліджень майбутнього при Колеґіюмі цивітас. Остання книжка – «Miłość, wojna, rewolucja. Szkice na czas kryzysu» (Варшава, 2009). Українською опубліковано фраґменти його «дуетного» роману з Олексанром Ірванцем «Полювання на червоного Лєніна» (Критика, 2005, ч. 3). Живе та працює у Варшаві.

 

Статті у часописі «Критика»:

Любов, множинність, солідарність 2011/9-10 (167-168)

(&Олександр Ірванець) Страшний сон Семена Сомова 2005/3 (89)

У кінці черги по гамбурґери 2003/6 (68)

Публікації
У 1991 році Польща першою визнала незалежність нашого східного сусіда. Не раз ми підтримували прагнення українців до незалежності, демократії та свободи, але також до побудови ефективної та прозорої держави. Так було протягом Помаранчевої Революції в 2004 році, так було тоді, коли зароджувалось Східне Партнерство, а також створювався проект умови про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Коли ця умова була відхилена рішенням попереднього уряду і колишнього прeзидента України, поляки були солідарні з протестами Євромайдану. У тому числі участь польської дипломатії призвела до припинення проливання крові в Києві, а також спричинилася до демократичних змін у нашого сусіда.
Семен Сомов, дещо невиспаний, із невеликими мішками під очима (точнісінько, як у того портрета на стодоларівці) чекав на ранковий потяг, що мав перевезти його до Словаччини. Там, по той бік перевалу, ці гроші надійно заляжуть у надрах котрогось кошицького банку й нарешті дадуть змогу їх господареві зажити спокійним, тихим, розміреним і – що найважливіше – забезпеченим життям. Сомов Семен, він же Семен Сомов, що одне й те саме, ніколи не прагнув від життя чогось надзвичайного. Його не приваблювали вілли в Голівуді чи в Маямі. Ніколи йому не марилися «яґуари», «порше» чи «ролс-ройси». Йому зроду не хотілося омарів і ланґустів. Він прекрасно почувався у стандартних костюмах із магазинів готового одягу, навіть не мріючи про жодні там Ґучі та Версаче.