Чарлз Ґлас

Зображення користувача Чарлз Ґлас.
Написати листа
Політичний аналітик, журналіст, письменник
США

Письменник, журналіст та політичний оглядач для каналу новин NBC News з питань Середнього Сходу. Отримав ступінь бакалавра в Університеті Південної Каліфорнії та ступінь маґістра в Американському університеті у Бейруті. Працював на каналі ABC News від 1973 року, висвітлюючи арабсько-ізраїльську війну у Сирії та Єгипті, а потім протягом десяти років був головним кореспондентом каналу на Середньому Сході. Опісля працював вільним журналістом для каналів CNN, BBC та ABC, а також публікувався у виданнях The New York Review of Books, The Independent, Christian Science Monitor, TIME magazine, The Guardian, Chicago Daily News, The Daily Telegraph, The Sunday Telegraph, New Statesman, Times Literary Supplement,London Review of Books, Granta, Harper's Magazine, та The London Magazine.

Автор низки книжок про Середній Схід, остання публікація: Deserter: the Last Untold Story of the Second World War (2013).

Список публікацій: 

Tribes With Flags: A Dangerous Passage Through the Chaos of the Middle East. Atlantic Monthly Press, 1991 (ISBN 0-87113-457-8)
Money for Old Rope: Disorderly Compositions. Picador, 1992 (ISBN 0-330-32209-5)
The Tribes Triumphant. Harper Collins, 2006
The Northern Front: An Iraq War Diary. Saqi Books, 2006
Americans in Paris: Life and Death Under the Nazi Occupation, 1940-1944. Harper Collins, 2009 (ISBN 978-0-00-722853-9) 
Deserter: the Last Untold Story of the Second World War. Harperpress, 2013.

Проєкти: 
Документальні фільми: Pity the Nation: Charles Glass's Lebanon (1989); Iraq: Enemies of the State (1990); Stains of War (1992); The Forgotten Faithful (1994).
Публікації
Антиімперська історія Сирії веде відлік від насильницької боротьби з французькою окупацією від 1920 до 1945 року, коли французи знищили велику частину Дамаска та інших міст, аби встановити свій порядок. Майже загальним поглядом є те, що США, які до 2004 року передавали Сирії підозрюваних у тероризмі, коли потрібна була жорстокість, більше опиратимуться альянсові режиму з Іраном, ніж репресіям цього режиму. Це не було причиною початку повстання або його привабливости для багатьох. Відчуття, що зовнішні сили змінюють цілі революції, може тільки позбавити її народної підтримки, зокрема в той час, коли режим має військову перевагу, а опозиція застосовує автомобілі з вибухівкою проти будівель служб безпеки та автобусів із поліціянтами, від чого цивільних гине стільки само, як і солдатів.