Розмови про майбутнє України десять років тому мали святковий тон: тости, дзвін келихів, картини майбутніх гараздів у власній державі. По десяти роках вони вже нагадують мені вранішню бесіду після гучної вечірки: стан тверезий, а на обличчях — біль похмілля. Але страждати та зносити і похмільний, і бюрократичний синдроми (а то й усе водночас) люди, здається, вміють навіть краще, ніж святкувати. Незалежність України не забезпечила більшості українців того добробуту, на який вони сподівалися, голосуючи за вихід із Совєтського Союзу...