Навіґація за темамиЯк користуватись

Березень 2016
Київ: ТОВ «АРТ КНИГА», 2015.

Упорядниці намагалися висвітлити обраний шмат історії стереоскопічно, із якомога більшої кількости ракурсів. Сюжет про льотчиць із жіночої ескадрильї, яких після війни попросили забути пережите; історії учасниць партизанського руху і «бандерівок», які не лише призвичаювалися до польових умов у «жіночих» ролях друкарок, медпрацівниць, радисток, а й брали до рук зброю нарівні з чоловіками; свідчення про небажану вагітність і малюків, народжених у підпіллі, не завжди зі взаємної любові; свідчення про єврейок, які втікали від гітлерівців, а в лісі їх ґвалтували «свої» партизани...

Російська імперська уява створила собі українців як «малоросів» декілька століть тому — разом із привласненням української території та історії і перетворенням завдяки цьому середньовічної Московії на Російську імперію. Всупереч популярним уявленням про українців і росіян як про «кровно споріднені», історично та культурно близькі народи, їхні реальні контакти і взаємопізнання починаються допіру від XVIII століття — з поступового поглинання українських і білоруських («руських») земель Речі Посполитої, яке здійснювала новонароджена імперія. До середини XVII століття — часу так званого «возз’єднання» — українці посідали у свідомості московитів цілком марґінальне місце, що підтверджує, зокрема, і відносно невелика кількість згадок про них у російському фольклорі, зібраному й опублікованому...

Сторінки32