28 січня Матвій узявся до створення серії, борючись, як він сам розповідає, із собою, із матеріялом, іще не утрамбованим пам’яттю, із власним тілом, яке реаґувало на спроби малюнкового відсторонення присмаком сльозогінного газу в роті. Водночас із виникненням Стіни у мережі з’являються Матвієві фотографії з Майдану, що правили за візуальну підпору для його полотен. А вже 3 лютого, вражений суґестією, що виходила від Вайсбергових картин, і тією точністю, з якою вони транслювали моє власне бачення подій, я, аж ніяк не прагнучи підлеститися до автора, написав у фейсбуці: «І я ходив поруч із ним. А що я бачив? Нічого не бачив».