Навіґація за темамиЯк користуватись

Брекзит не стільки руйнує ідею Європи, скільки не залишає ЄС вибору: проект може зберегтися лише за умови проведення докорінних структурних реформ та переосмислення його засад. На жаль, бачення напряму таких реформ у ЄС досі нема. Один із парадоксів нинішньої ситуації полягає в тому, що Німеччина та Франція, як фактичні лідери об’єднання, завжди обстоювали рух до більшої інтеграції всередині ЄС. Однак ця опція реформування наразі має вигляд неактуальної. Ефективність та можливість повернення до попередніх інтеграційних схем, зокрема до схеми Європи «двох швидкостей», у новій ситуації також здаються мало ймовірними. Це означає, що або Німеччина та Франція мають виробити кардинально нові підходи, або їм доведеться поступитися роллю лідерів в ЄС. Або – переформатований Європейський проект...
Ну як можна запитувати у непритомних людей: видаляти нирку, чи ні? Як можна проводити такий непідготовлений референдум? Як можна запитувати у некомпетентних людей щось про ЄС, коли найбільш поширене запитання «людей, що голосують», було: а чи Росія входить в ЄС, чи ні? Тому зараз ми побачили тріумф некомпетентності не лише «людей з вулиці», але й європейського політичного бомонду. А дійсно, де вони були – всі ці Федеріки Моґеріні (де вона!!!), де верховний представник Європейського союзу із питань закордонних справ, де Голова Європейської Ради Дональд Туск (де він!!!) і т.д.? Що це за політична біжутерія? Навіщо вона, коли з ЄС виходить ціла Велика Британія, а вони як під землю позападали. Розпачає одна Ангела Меркель. Про Франсуа Олана і решту не буду… Чи мали б Моґеріні, Туск і вся...
Свобода, як її розуміли ліві, перетворилася на зашморг, який придушив Європу так міцно, що вона хрипить, бідна, затиснута між ордами жадібних чужинців-нероб, які свідомо хочуть підкорити європейців, та ордами збільшовиченої назавжди Росії, котра нависає над крихкими європейськими кордонами з "Іскандерами" та іншим ядерно-ракетним непотребом. Британський (та й не тільки – в Нідерландах теж запахло паленим) обиватель налякався. Причини цих негараздів він зрозуміти не спроможний, а тому звернувся по допомогу до популістів. Популісти «правими» не бувають. Вони всі – «ліві», попри деякі зовнішні ознаки. Гітлер був таким же лівим, як і Сталін, а Фарадж є таким же лівим, як і Корбін. Закликавши наляканих людей голосувати проти ЄС як першопричини погіршення життя, вони свідомо брехали, бо...
Росія уже довго працювала на послаблення ідеї ЄС, через розхитування Союзу зсередини (совєтська практика, яка використовує демократичні свободи для поширення ідей несвободи і нетерпимости). Серйозні ресурси були інвестовані у підтримку як право-, так і ліворадикальних партій і рухів у провідних європейських країнах. Через канал Russia Today та інші канали комунікації Росія намагалася (з певним успіхом) представити себе альтернативою до тих явищ у кожній відповідній країні, які викликали незадоволення громадян цієї країни. Це має мало спільного із журналізмом, адже маніпуляція фактами для впливу на думку населення була масивною. Все це мало на меті дискредитувати ідею Європи – адже вона полягає у свободі (руху, фінансів, спільного ринку тощо), демократії із базовими ліберальними...
Модернізація політичної сфери веде до встановлення чітких меж між публічною та приватною сферою. Політичні процеси розглядаються як такі, що мають перебувати між інститутами та аґентами публічної сфери. Водночас державні установи покликані забезпечувати процеси у приватній сфері належними ресурсами і не втручатися в їх змістове осереддя. Цілісність і єдність публічного та приватного забезпечує певний спільний леґітимаційний фундамент. Західноевропейський і східноевропейський модернізаційні проєкти по-різному інтерпретували спосіб такої леґітимації. Західна і почасти Центральна Европа йшла шляхом національних проєктів. Східноевропейський модернізаційний проєкт мав в основі модерну емансипативну ідеологію, виражену в марксизмі.