Навіґація за темамиЯк користуватись

Свобода, як її розуміли ліві, перетворилася на зашморг, який придушив Європу так міцно, що вона хрипить, бідна, затиснута між ордами жадібних чужинців-нероб, які свідомо хочуть підкорити європейців, та ордами збільшовиченої назавжди Росії, котра нависає над крихкими європейськими кордонами з "Іскандерами" та іншим ядерно-ракетним непотребом. Британський (та й не тільки – в Нідерландах теж запахло паленим) обиватель налякався. Причини цих негараздів він зрозуміти не спроможний, а тому звернувся по допомогу до популістів. Популісти «правими» не бувають. Вони всі – «ліві», попри деякі зовнішні ознаки. Гітлер був таким же лівим, як і Сталін, а Фарадж є таким же лівим, як і Корбін. Закликавши наляканих людей голосувати проти ЄС як першопричини погіршення життя, вони свідомо брехали, бо...
Росія уже довго працювала на послаблення ідеї ЄС, через розхитування Союзу зсередини (совєтська практика, яка використовує демократичні свободи для поширення ідей несвободи і нетерпимости). Серйозні ресурси були інвестовані у підтримку як право-, так і ліворадикальних партій і рухів у провідних європейських країнах. Через канал Russia Today та інші канали комунікації Росія намагалася (з певним успіхом) представити себе альтернативою до тих явищ у кожній відповідній країні, які викликали незадоволення громадян цієї країни. Це має мало спільного із журналізмом, адже маніпуляція фактами для впливу на думку населення була масивною. Все це мало на меті дискредитувати ідею Європи – адже вона полягає у свободі (руху, фінансів, спільного ринку тощо), демократії із базовими ліберальними...
Нове варварство намагається наступити саме там, де плівка модерної цивілізації була занадто тонка. З енергією, гідною кращого застосування, пострадянські еліти витрачають на демодернізаційну творчість швидковитратний ресурс часу своїх суспільств. Економіка за демодернізованої системи влади зазнає «загустіння», витворюючи великі неповороткі повільні інституції. Модерне підприємництво загнано в малозначущий уклад, а державні корпорації – або й приватні, але створені з метою паразитування на бюджеті та державному майні – стають основним каналом отримання і перерозподілу благ. Одержувачі благ, нездатні до самозайнятости, – це сформовані клієнти, напівзалежні, атомізовані суб’єкти, які не відчувають великої потреби у громадських та економічних правах.
Фундаментальна проблема забезпечення соціяльного порядку передбачає обмеження насильства. Більшість суспільств, які були раніше чи існують тепер, є «природними» суспільствами, що стримують насильство політичними діями у сфері економіки, створюючи можливості отримання ренти для обмеженого кола осіб. Ці привілеї стримують правлячі еліти від прямого насильства і також обмежують економічний і політичний розвиток. Природні суспільства названо «суспільствами обмеженого доступу». Спільною їхньою рисою є розподіл джерел отримання ренти між елітами. Оскільки прояви насильства обмежують надходження ренти, еліти намагаються не вдаватися до прямого насильства. Задля стабільного надходження ренти треба обмежити доступ до політичних і економічних організацій і конкуренцію.
Модернізація політичної сфери веде до встановлення чітких меж між публічною та приватною сферою. Політичні процеси розглядаються як такі, що мають перебувати між інститутами та аґентами публічної сфери. Водночас державні установи покликані забезпечувати процеси у приватній сфері належними ресурсами і не втручатися в їх змістове осереддя. Цілісність і єдність публічного та приватного забезпечує певний спільний леґітимаційний фундамент. Західноевропейський і східноевропейський модернізаційні проєкти по-різному інтерпретували спосіб такої леґітимації. Західна і почасти Центральна Европа йшла шляхом національних проєктів. Східноевропейський модернізаційний проєкт мав в основі модерну емансипативну ідеологію, виражену в марксизмі.