У наших очах усі ті дописувачі й дописувачки, інтелектуали й інтелектуалки з кількох демографічних поколінь, хоч який вони мали різний життєвий і культурний досвід, вишкіл, фах, стилістичні вподобання, зрештою, погляди, утворювали одну складну, внутрішньо диференційовану і продуктивно контроверсійну ґенерацію, що її ми, аби уникати недоречних вікових конотацій, воліли окреслювати радше «просторово» — як спільноту Критики (звісно, це означення охоплює водночас і нашу авдиторію, якщо та поділяє критиківські засади).
