Навіґація за темамиЯк користуватись

Продюсери та журналісти, автори цих передач, у приватному житті всі ліберали, відпочивали в Тоскані й мали цілком европейські смаки. Коли я запитував, як їм удається погоджувати фахове й особисте життя, вони дивилися на мене як на дурника і відказували: «За останні двадцять років ми пережили комунізм, у який ніколи не вірили, демократію, дефолти й мафіозну державу та олігархію, розуміючи, що все це ілюзії, що це все піяр». Вираз «це все піяр» став улюбленою фразою нової Росії, мої московські колеґи були сповнені відчуття своєї водночас цинічности й просвітлености, у якомусь сенсі «поза вірою». Дисидентів совєтської доби, борців із комунізмом, вони вважали за наївних мрійників, а мої західні вподобання, прихильність до туманних понять на кшталт «прав людини» та «свободи», відкидали...
Крах СССР і комуністичної системи спровокував величезну кількість ілюзорних уявлень про неминучість і самодетермінованість демократичних перетворень у Росії, як і на всьому постсовєтському просторі, формування самореґулятивної ринкової економіки, становлення правової держави, зближення нових держав із західними політичними та міждержавними організаціями тощо. Та сповнений суперечностей перебіг реформ у Росії, чи навіть їх поразка, змушує переглянути ресурси та характер інтересів зацікавлених у політичних змінах груп. За всієї відмінности подій у колишніх совєтських республіках – «кольорові революції» в Грузії, в Україні, в Киргизії, зміцнення авторитаризму чи «повернення» до жорсткої репресивної моделі стосунків держави та суспільства (у Білорусі.

Сторінки5