Навіґація за темамиЯк користуватись

Берлін повірив, що створювані протягом чверти століття політичні й економічні взаємозв’язки з Росією дадуть йому змогу ефективно вирішити ситуацію в Україні та дійти згоди з Путіним. У результаті Меркель і Штайнмаєр обрали шлях односторонніх стосунків у політиці щодо Росії, яскравим прикладом чого став так званий Нормандський формат ведення переговорів, який вони запропонували. Дистанціювавшись від позиції Вашинґтона, що її визнали за занадто непоступливу, Берлін також відмовився від пошуку консенсусу зі своїми реґіональними партнерами, насамперед із Польщею та Швецією. Однак у результаті ці дії цілком відповідали Москві й спричинили поглиблення розбіжностей між державами ЕС і НАТО, не даючи можливости створити спільну західну стратегію щодо війни, яку Росія оголосила Україні.
Чи можливо написати історію жахливого XX століття з універсальних позицій? І чи можна її писати, використовуючи людські слова і навіть роблячи нехитрі спроби аналітичної категоризації? Читання під акомпанемент американської рецепції лише посилювало відчуття можливости інакшої дистанції між книжкою та її неамериканським читачем, проливаючи при цьому світло не тільки на особливості різних читацьких перспектив, але й на саму книжку. Тому далі мова піде не про «що» книжка (поза увагою лишилися цікаві авторові роздуми над поєднанням ідеології та економіки у втіленні кривавих злочинів, над динамікою та логікою розгортання масових убивств, зв’язком нацистських і партизанських репресій тощо), а про те, «як» автор утілює свій задум.