Навіґація за темамиЯк користуватись

Кримський іще 1918 року, за часів гетьманату Скоропадського, сформулював у начерках до завдань Академії наук, що створювалася у Києві, доволі широке розуміння історії України, що містило східний компонент і обмежувало виняткову прероґативу славістики. Як підкреслював Кримський, стародавня історія теперішньої Росії була місцем життя різних східних народів, і перед українською наукою стояла низка завдань, що очікували на планову розробку. Іраністика, тюркознавство та арабістика (на арабістиці робився особливий наголос) — без цих трьох наук всебічна, позбавлена однобокости історія українства неможлива; без них зяючі лакуни будуть неминучі у самій україністиці.
Мар, Бодуен та Кримський не належали до однієї лінґвістичної школи і дотримувалися доволі різних лінґвістичних поглядів. Наше завдання не зводиться до того, щоб показати очевидний «зовнішній» вплив ідеологічних чинників (наприклад, захисту прав «малих націй») на специфіку того, як вони ставили «внутрішні», суто наукові завдання. Набагато цікавіше і важливіше простежити зворотний процес: до кінця ХІХ століття самі наукові принципи й пізнавальні настанови вже досить жорстко задавали загальні формати соціяльного пізнання та дії (тут можна апелювати до положення німецького історика Лютца Рафаеля про обнаучування соціяльного у добу пізнього Модерну).
«...Сенс війни мені годі збагнути, коли відсутня ідея. Якщо відсутня ідея, то хоча б платили, годували по-людськи, не вели сепаратних переговорів за спиною, не вивозили б одним бортом і вбитих, і награбоване, забезпечували б інвалідам та родинам загиблих вояків гідне життя. Не влаштовували б під час цієї кривавої бійні шоу, концерти, презентації, не цілувались би взасос із представниками тих країн, котрі допомагають бойовикам... Мені б тільки вирватися живим із цієї бійні, і не просто вирватися, а виконавши свій обов’язок. Я – російський офіцер! Я виконаю наказ. Докладу максимум зусиль, аби менше солдатської крові залишилося на цій землі... Хтось мені пояснить, заради чого ми зруйнували це місто, вбили стількох людей, поклали своїх!.. Така безголова, бездарна війна...»