Навіґація за темамиЯк користуватись

Якщо Україна у підсумку стане сумішшю етнічного фундаменталізму та ліберального капіталізму, в якій за ниточки смикатимуть олігархи, вона буде такою ж европейською, якою сьогодні є Росія (або Угорщина). (І, до речі, надзвичайно важливо також розповісти повну історію конфлікту між різними групами олігархів – «проросійськими» і «прозахідними», – який формує тло великих суспільних подій в Україні.) Тож так, протестувальники на Майдані були героями, але справжня боротьба починається тепер, боротьба за те, чим бути новій Україні, і ця боротьба буде значно важча, ніж боротьба проти путінського вторгнення. Тут буде потрібен новий, значно ризикованіший різновид героїзму. Взірець цього героїзму можна побачити у тих росіянах, які хоробро протистоять націоналістичним пристрастям у власній країні.
Продюсери та журналісти, автори цих передач, у приватному житті всі ліберали, відпочивали в Тоскані й мали цілком европейські смаки. Коли я запитував, як їм удається погоджувати фахове й особисте життя, вони дивилися на мене як на дурника і відказували: «За останні двадцять років ми пережили комунізм, у який ніколи не вірили, демократію, дефолти й мафіозну державу та олігархію, розуміючи, що все це ілюзії, що це все піяр». Вираз «це все піяр» став улюбленою фразою нової Росії, мої московські колеґи були сповнені відчуття своєї водночас цинічности й просвітлености, у якомусь сенсі «поза вірою». Дисидентів совєтської доби, борців із комунізмом, вони вважали за наївних мрійників, а мої західні вподобання, прихильність до туманних понять на кшталт «прав людини» та «свободи», відкидали...