Навіґація за темамиЯк користуватись

Завдяки титанічній перекладацькій праці Бараньчака англійські поети-метафізики і канон американської поезії польською мовою стали живою точкою відліку для інтеліґенції Центральної Европи. Його поезія була голосом демократичної опозиції в Польщі. Часом звучали побоювання, що з огляду на свою політичну заанґажованість вона промине разом із комуністичним режимом. Однак ні — вона промовляє з такою ж силою у світі ліберальної демократії, і не лише тому, що містить живе метафізичне зерно, а й тому, що, попри всі ілюзії, ми не живемо в епоху кінця історії, а свобода й надалі неможлива без солідарности. Ми повертаємося до Бараньчака і задля його проникливих есеїв, що оголюють поневоленість мови владою і достовірно поєднують етику з поетикою.
Заснований на правилах підхід Східного партнерства ґрунтується на фундаментальному нерозумінні того, як функціонують постсовєтські суспільства. В основі ЕС лежить Веберове припущення, що раціональні й доброякісні бюрократії застосовують правила і що ці правила є кантіянськими — у тому сенсі, що вони універсальні і застосовуються неупереджено. Утім, у постсовєтських суспільствах «правила» є навмисно вибірковими. Закон навмисно непередбачуваний — це засіб покарати ворогів і винагородити друзів. Бюрократія — це синекура, спосіб стягувати ренту із беззахисної пастви. Коли урядові посади пропонуються з цінником, стає зрозуміло, що тут щось не так. Тож пропозиція ЕС запровадити «більше правил» у рамках Східного партнерства не матиме сенсу, якщо не змінити політику на місцях, політичну культуру.
Ювілеї справді мали численні наслідки в найрізноманітніших сферах культури: від ідеології та формування нових громадських організацій і партій до нових імпульсів у мистецькій сфері. Інший аспект ювілеїв – заміна ідеального образу «Речі Посполитої Двох Народів» (офіційна назва Польського королівства, «це була не Польща», – пише Дабровська) як багатоетнічної спільноти в модерний ідеал моноетнічної та монокультурної нації, (само)відмежування модерного поляка від модерного русина-українця та єврея, і відтак тріюмф концепції «П’ястів» (коли територія Польського королівства більш-менш збігалася з польськими етнічними кордонами початку XX століття) над «яґелонською ідеєю» держави, яка охоплювала терени сучасних Білорусі, Латвії, Литви й України.

Сторінки2