Навіґація за темамиЯк користуватись

Історична політика, або ж політика пам’яті, в Україні цікавить, мабуть, кожного: лєнінопади, перейменування вулиць і міст, нові меморіяли, нові урочисті дати, нові герої, реставрація або «відновлення» храмів… Хто ж саме і як «керує» пам’яттю: президенти, міністри, місцеві еліти? Чи був у трьох попередніх президентів України чіткий план щодо історичної політики чи вони діяли ситуативно? Чи є такий план у когось іншого? Історики (політологи, культурологи, журналісти, публічні діячі) шукають відповідей на ці запитання. Вони вже чверть століття палко сперечаються, пишуть статті й книжки, висувають нові — іноді вельми конспірологічні — теорії, звинувачують владу, підтримують владу… Свій внесок у дискусії зробив культуролог Олександр Гриценко...
Нині тяжко точно встановити, коли і хто вперше порівняв єврейську Катастрофу та український Голод. Правдоподібно, що це зроблено набагато раніше, ніж виникла сама концепція Голодомору, і що першість тут належить чи не самому творцеві концепції «геноциду» Рафаелеві Лемкіну: він написав про це статтю незадовго до смерти, але оприлюднено її тільки недавно. Публічного виміру це порівняння набуло на початку 1980-х років, і то певною мірою випадково. 1983 року українська діяспора в Північній Америці влаштувала масові публічні акції вшанування п’ятдесятих роковин українського голоду. Вшанування відбувалося в атмосфері появи пильного інтересу до Голокосту в Північній Америці після показу телесеріялу «Holocaust» (1978). Українська діяспора прагнула повторити успіх єврейської, котрій удалося...