Навіґація за темамиЯк користуватись

Їм двадцять, сорок, шістдесят. Вони — жінки, і вони — чоловіки. У цьому злиплому «ми» є плач за справедливістю, за нездійсненим, за неможливістю жити так. І з незнання є плач: як це — жити? Як це — бути? Як це — собою? Їм потрібен головний. Вождь чи лідер — несуттєво. СССР — їхня країна «золотої доби». Захід не знав такого гострого бажання іти «назад». Останню картинку «назад» намалював Гесіод, і з часом її почали сприймати як казку. А казки жорстокі. Вони є оберегами для голів, які намагаються вивернути заради минулого свої кволі шиї. Минуле небезпечне, дорогі малята. У минулому гірше, ніж у сьогоденні. І хай навіть у вас було би Кресало, не факт, що ви перемогли б. СССР — вічна казка. Приманка. Пастка. Придумана країна голосом сирени кличе повернутися і заснути. Померти.
Три історично недавні події визначально впливають на розвиток міжетнічних відносин на Кримському півострові протягом останнього часу. Це масова репатріяція кримських татар від кінця 1980-х років, підвищення статусу реґіону від области до автономної республіки 12 лютого 1991 року та проголошення незалежної української держави 24 серпня 1991 року. Ці чинники кардинально змінили декілька важливих характеристик кримського суспільства: етнічний склад населення, місце міжетнічних відносин у суспільно-політичному житті Криму та, нарешті, владні відносини не тільки в адміністративному, але й у ширшому розумінні цього терміна. Йдеться про статус певної громади або суспільного прошарку як панівної або, навпаки, підпорядкованої групи, про розподіл матеріяльних та символічних ресурсів та інше.