Навіґація за темамиЯк користуватись

Свобода слова і свобода інформації є священними для західної культури. Вони є основою ідеї глобалізації, що ґрунтується на ліберальній демократії. Чим більше свободи інформації, тим ширша громадська дискусія і тим краще для всезагального блага. Але що, як один із гравців використовує свободу інформації, аби спотворити її засадничі принципи? Для того, щоб унеможливити будь-які дискусії і нівелювати критичне мислення? Не для того, щоб інформувати чи переконувати людей, а для того, щоб перетворити інформацію на зброю? Цитуючи російського медія-аналітика Васілія Ґатова: «Якщо ХХ століття ознаменувалося боротьбою за свободу інформації та з цензурою, то ХХІ століття характеризуватиме зловживання недоброзичливих діячів, держав чи корпорацій правом на свободу інформації».
Останнім часом суспільні дискусії навколо теми гомосексуальности посилилися і вкрай загострилися через репресивні законодавчі ініціятиви російського, а слідом за ними українського політикуму. Головне звинувачення побудовано на концепті «пропаґанда гомосексуалізму» (дослівно), яку треба заборонити заради захисту дітей від аморальних явищ і цінностей. Перед таким наступом головна лінія оборони активістської спільноти побудована сьогодні на тезі, що гомосексуальність – це доля, а не вільний вибір, вона є вродженою, тому людина не може її змінити за власною волею. Відповідно, використане в проєкті закону поняття «пропаґанда» за таких арґументів повністю втрачає сенс: не можна пропаґувати (рекламувати) те, що в одних людей і так є, а для інших – недоступне в принципі.
Випадки офіційної мови ворожнечі з боку відомих посадових осіб не є поодинокими. Моніторинґ порушення прав ЛҐБТ-спільноти засвідчує, що вітчизняна політична верхівка схильна до «явної та прихованої гомофобії, небажання розуміти проблеми та потреби ґеїв та лесбійок» . У звіті «Українські гомосексуали і суспільство: взаємне проникнення» автори детально наводять публічні висловлювання представників різних політичних сил на тему гомосексуальности. Наприклад, 2007 року член Комітету Верховної Ради з питань соціяльної політики та праці народний депутат Василь Хара, обговорюючи внесення до антидискримінаційної статті проєкту Трудового кодексу України згадки про сексуальну орієнтацію, заявив: «Особисто я вважаю, що ґеї та лесбіянки порушують усі норми моралі.