Навіґація за темамиЯк користуватись

Чиновники постійно наголошували потребу в «російському елементі» (тобто етнічних росіянах) під час колонізації прикордонних земель. Найзгубнішим наслідком цієї націоналістичної переорієнтації в бік того, що можна назвати раннім різновидом російської демографічної політики, став дозвіл чиновникам відбирати «зайву землю» в неросійських, кочових чи напівкочових народів, яку раніше було надано для випасу худоби. Понад усе було поставлено сільськогосподарські потреби Росії. Нерівність народів у багатоетнічній імперії стала ще суворіша, ніж досі. Втім, історія колонізації, як її викладено в сучасних колоніяльних студіях, – це щось більше, ніж державна політика і рух поселенців. На російських рівнинах були зони етнічної взаємодії, що перебували під інтенсивним впливом процесу масового заселення.
«...Сенс війни мені годі збагнути, коли відсутня ідея. Якщо відсутня ідея, то хоча б платили, годували по-людськи, не вели сепаратних переговорів за спиною, не вивозили б одним бортом і вбитих, і награбоване, забезпечували б інвалідам та родинам загиблих вояків гідне життя. Не влаштовували б під час цієї кривавої бійні шоу, концерти, презентації, не цілувались би взасос із представниками тих країн, котрі допомагають бойовикам... Мені б тільки вирватися живим із цієї бійні, і не просто вирватися, а виконавши свій обов’язок. Я – російський офіцер! Я виконаю наказ. Докладу максимум зусиль, аби менше солдатської крові залишилося на цій землі... Хтось мені пояснить, заради чого ми зруйнували це місто, вбили стількох людей, поклали своїх!.. Така безголова, бездарна війна...»