Навіґація за темамиЯк користуватись

«Уліс» і «Доктор Живаґо» належать до однієї швидкоплинної епохи, коли книжка могла зазнати переслідувань через те, що загрожувала буржуазним ідеалам або, навпаки, прославляла їх. Та епоха закінчилася у 1980-х роках. Гласність уможливила те, що хрущовська відлига лише пообіцяла. Російські читачі змогли прочитати Пастернакову книжку лише 1988 року, коли уривки з роману почали виходити в літературному журналі «Новый мир». Наступного року газета «Известия» почала друкувати частинами російський переклад «Уліса», який в Англії та Америці можна було законно придбати від середини 1930-х років. Аж раптом у лютому 1989 року іранський аятола Хомейні засудив Салмана Рушді до смертної кари за образу Аллаха в «Сатанинських віршах», розв’язавши чергову цензурну «битву».
Будь непередбачуваним. Будь вільним і щасливим. Не переживай за майбутнє. Живи, ніби це твій останній день на світі. Такі собі сучасні заповіді вдалого життя. Виглядає, всім байдуже, що хтось, хто живе за цією ідеологією, може бути таким собі соціопатом. Насправді життя однією миттю і в повній безпосередності може призвести, скажімо, до неспроможности давати й виконувати обіцянки або сформувати план допомоги собі чи іншим.Чому ж тоді ідея спонтанности здається нам такою привабливою? Можливо, тому, що життя багатьох із нас неймовірно загнане й кероване розкладом, а робочі дні щоразу більше підпорядковано мовчазному автоматичному моніторинґу робочого часу задля того, що описують евфемізмом «управління людськими ресурсами», тож ми мріємо могти бути непередбачуваними бодай у свій вільний час.