Навіґація за темамиЯк користуватись

Нове варварство намагається наступити саме там, де плівка модерної цивілізації була занадто тонка. З енергією, гідною кращого застосування, пострадянські еліти витрачають на демодернізаційну творчість швидковитратний ресурс часу своїх суспільств. Економіка за демодернізованої системи влади зазнає «загустіння», витворюючи великі неповороткі повільні інституції. Модерне підприємництво загнано в малозначущий уклад, а державні корпорації – або й приватні, але створені з метою паразитування на бюджеті та державному майні – стають основним каналом отримання і перерозподілу благ. Одержувачі благ, нездатні до самозайнятости, – це сформовані клієнти, напівзалежні, атомізовані суб’єкти, які не відчувають великої потреби у громадських та економічних правах.
Попри нібито «европейські» формальні норми, українська податкова система є однією з найгірших у світі (181 місце з 183 у рейтинґу легкости сплати податків Світового банку). При цьому саме адміністрування податків – укупі з корупцією, яка його супроводжує – опитані підприємці зазвичай визнають значно більшою перешкодою для ведення бізнесу, аніж власне податкові ставки. Насправді оподаткування відбувається згідно з рознарядкою – планом «мобілізації» коштів до бюджету, а також штрафів і донарахувань, які податкова служба доводить до підприємств відповідно до невідомо ким розрахованих «нормативів» у формі совєтського податку з обігу, відкориґованого корупційно-політичними домовленостями між підприємствами та владою. За такими ж домовленостями відбувається повернення ПДВ експортерам.