Навіґація за темамиЯк користуватись

Серед чималої кількости публікацій про Україну, що з’явилися в міжнародних часописах і видавництвах за минулі п’ять років, книжка Романа Цибрівського, професора географії та урбаністики університету Темпл у Філадельфії, вирізняється принаймні тим, що вона не про війну і навіть не про політику (наскільки це взагалі можливо у книжці про соціяльну історію найбільшої, найважливішої і найзнаковішої української річки). Сам автор окреслює книжку як «почасти культурну географію реґіону, почасти історію, соціологію та подорожні нотатки». У ній відбився його особистий досвід: відвідання розмаїтих місцевостей уздовж Дніпра, обширна лектура доступних джерел (українською, англійською та російською мовами) і, можливо, найголовніше — «давня любов до річок і повага до їхньої ролі в історії...
Професійному історикові зі слабким здоров’ям читати есе Богдана Сушинського «Богдан Хмельницький – гнів і велич України» протипоказано. Серце калатає, рука нервово хапається за олівець, підкреслюючи то «аркасівські» анахронізми, висміяні ще сучасниками ентузіаста-аматора, то розкуті, м’яко висловлюючись, фантазії на тему життєписів дійових осіб, то «відкриття» давно відомого, то відчайдушні екскурси у психологію людей XVII століття. Втім, щодо останнього п. Сушинському можна навіть позаздрити. На своє письменницьке щастя, він просто не знає, яке сум’яття оцінок і суджень викликає нині ота заплутана для всієї Європи доба, котру історики охрестили промовистою назвою «тривожне XVII століття». Коли найкоротше, то сучасний образ XVII століття вже давно асоціюється не з гульвісами-мушкетерами...