Навіґація за темамиЯк користуватись

З одного боку, після падіння Берлінського муру демократія торжествує всюди. Вона вийшла за межі своєї історичної батьківщини – старої католицької Европи разом із її колоніями – і поширилася на східнохристиянські та мусульманські території. Це потверджено розширенням Европейського Союзу на схід і кольоровими революціями – з яких українська була чи не найбільшою, але явно не найуспішнішою. З другого боку, минуле десятиліття навряд чи ввійде в історію як «кольорове». Бо воно пройшло під гаслами боротьби з тероризмом і в тіні глибокої економічної кризи. Дослідження, проведене під кінець 2009 року, свідчить: якщо поставити людей перед вибором – демократичні цінності чи високі стандарти життя? – то навіть у Західній Европі та Північній Америці більшість пожертвує демократією на користь добробуту
Крах СССР і комуністичної системи спровокував величезну кількість ілюзорних уявлень про неминучість і самодетермінованість демократичних перетворень у Росії, як і на всьому постсовєтському просторі, формування самореґулятивної ринкової економіки, становлення правової держави, зближення нових держав із західними політичними та міждержавними організаціями тощо. Та сповнений суперечностей перебіг реформ у Росії, чи навіть їх поразка, змушує переглянути ресурси та характер інтересів зацікавлених у політичних змінах груп. За всієї відмінности подій у колишніх совєтських республіках – «кольорові революції» в Грузії, в Україні, в Киргизії, зміцнення авторитаризму чи «повернення» до жорсткої репресивної моделі стосунків держави та суспільства (у Білорусі.