Навіґація за темамиЯк користуватись

Російська література України нині переживає болісний період самовизначення, бо перестала бути цікавою державі й не надто вміє приваблювати молодих читачів. Її нинішній стан дуже нагадує досвід еміґрантської поезії початку XX століття. Хоча, звісно, нині в Україні незрівнянно легше ведеться у творчому сенсі будь-кому, ніж тоді – вигнанцям воєн і революцій у Празі, Парижі або Канаді. Бодай уже тому, що тут є можливості читати, слухати, друкуватися і виступати перед публікою. Доволі, втім, нечисельною, зосередженою більше в інтернеті. Російські поети України не шукають якогось особливого місця під сонцем, а інерційно підтримують свій постколоніяльний статус, зокрема й за рахунок посилення уваги до себе від уряду Росії. І, майже за Набоковим, примудряються «служити радянській удові».