Український прозаїк використовував листи як природну можливість самовияву персонажів, не зловживаючи епістолярною формою, бо, мабуть, відчував і певну її умовність. Ричардсон у листах досяг довершености в індивідуалізації, переконливо відобразивши темперамент, спосіб мислення, особливості характеру своїх персонажів. Приміром, Ловласові листи сповнено пристрасти, сарказму, самовпевнености, опису внутрішніх борінь і сумнівів тощо. Великою мірою така індивідуалізація (слід визнати, подекуди надто прямолінійна й однобока) вдалася Шевченкові в листах Зосима і Саватія Сокир у «Близнецах».
